Головна А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Меню Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Англійською

Організація громадського життя – створення та розвиток мережі добровільних об’єднань українців та інших громадських установ у Сполученому Королівстві (СК).

До 1945 року

Громадське життя українців у Манчестері до Другої світової війни спочатку було пов’язане в основному з Українською Католицькою Церквою. Стараннями дипломатичної місії Української Народної Республіки в Лондоні, 1919 р. українці в Манчестері заснували політично-допомогове товариство «Самопоміч». 1929 р. манчестерська громада відкрила Український товариський клуб, який став осередком товариського й культурного життя громади. Із січня 1943 р. клуб став також місцем зустрічі українців у канадських збройних силах, дислокованих у Сполученому Королівстві: див. Союз Українських Канадійських Вояків (СУКВ).

У Лондоні в 1920-х і 1930-х роках проживали окремі українці (див. Українці в Сполученому Королівстві), однак розгорненого громадського життя тоді не було. У 1930-х роках українські студенти в Лондоні, переважно з Канади, час від часу гуртувалися в приміщеннях Українського Бюро. У другій половині 1943 р. осередок СУВК перенесено з Манчестера до Лондона.

1945-1991

Невдовзі після закінчення Другої світової війни провідні діячі СУКВ, з метою організування допомоги українським переміщеним особам і біженцям в Західній Європі, ініціювали створення в Манчестері Українського Допомогового Комітету у Великій Британії (липень 1945 р.), а в Лондоні – Центрального Українського Допомогового Бюро (вересень 1945 р.). У той же час українці в Польських збройних силах під британським командуванням, за допомогою СУКВ, почали заходи щодо створення власної організації, яка в січні 1946 р. оформилася в Союз Українців у Великій Британії (СУБ).

Із 1947 р., з приїздом до СК великої кількості українських Європейських добровільних робітників і колишніх вояків дивізії «Галичина», членство СУБ значно збільшилося і почали оформлюватися інші організації. У 1947-1948 рр. постали, зокрема, Українська Католицька Церква у Великій Британії (УКЦ-ВБ), Українська Автокефальна Православна Церква у Великій Британії (УАПЦ-ВБ), Українська Студентська Громада, Організація Українських Жінок (автономна секція СУБ) та дві молодіжні організації – Спілка Української Молоді (СУМ) і Пласт. Почали діяти в СК також деякі еміграційні українські політичні партії та організації, до яких належало багато післявоєнних поселенців.

На загальних зборах СУБ у березні 1949 р., на тлі партійно-політичних розбіжностей, створився поділ серед делегатів. Частина покинула збори й створила Українське Бюро (УБ), на основі якого в жовтні того ж року сформувалося Об’єднання Українців у Великій Британії (ОУуВБ). Членами ОУуВБ стали деякі колишні провідні діячі СУБ, однак чисельно організація залишилася значно меншою, ніж СУБ. ОУуВБ cпочатку служило осередком громадської підтримки Українській Національній Раді, однак 1957 р. частина його членства перейшла до новоствореного Товариства Сприяння Українській Національній Раді у Великій Британії (1974 р. перейменованого на Українське Товариство у Великій Британії).

З другої половини 1940-х до кінця 1980-х років, головно в ранній частині цього періоду, післявоєнні українські поселенці у СК створили бл. 60 інших об’єднань та установ: ветеранських, молодіжних, студентських та академічних, релігійних, культурно-освітніх, інформаційно-політичних тощо (див. Організації). Деякі організації творили відділи в різних місцевостях, де існували українські громади, інші діяли лише на всебританському рівні з осередком в одній місцевості, часто в Лондоні. Чисельність членів організацій різнилася від кількох тисяч до кількох десятків, і деякі організації стали майже неактивними або перестали існувати після відносно короткого часу.

Нащадки післявоєнних поселенців почали ще в 1950-х роках бути активними в молодіжних організаціях, зокрема в СУМ і Пласті, а з 1960-х років, вже в дорослому віці – вступати до деяких інших організацій. Це покоління також створило бл. 15 нових організацій. При кінці 1980-х років з числа об’єднань та установ, заснованих післявоєнними поселенцями або їхніми нащадками, більш або менш активними залишилися бл. 40.

Із 1991 року

Велика кількість українців, які почали приїжджати до СК напередодні і після становлення незалежності України, включилася в життя УКЦ-ВБ та УАПЦ-ВБ і швидко становила найбільшу частину учасників богослужінь у цих двох церквах, особливо в Лондоні. Значна кількість вихідців з незалежної України віддає своїх дітей до суботніх шкіл українознавства та молодіжних організацій СУМ і Пласт, і деякі самі стають вчителями або виховниками. У Лондоні дехто з вихідців з України після 1991 р. також бере участь у заходах Українського Інституту. Поза тим, вихідці з незалежної України лише в малій мірі включилися в діяльність організацій, заснованих післявоєнними поселенцями та їхніми нащадками. Дальше існування деяких із цих організацій, напр. СУБ і ОУЖ, забезпечують нащадки післявоєнних поселенців, проте інші організації поступово припинили існування. 2018 р. залишилися активними бл. 15 організацій та установ, заснованих до 1991 р.

В період із початку 2000-х років вихідці з незалежної України заснували декілька нових організацій (або брали участь у їх заснуванні), як, наприклад: Україно-Британський Сіті Клуб (2005 р.; сприяння комерційним зв’язкам між СК та Україною), Британсько-Українське Товариство (2007 р.; посилення зв’язків між Україною та Великою Британією на всіх рівнях), організація «Юкрейнієн евентс ін Лондон» (2014 р.; інформування про українські культурні та інші заходи в СК, зокрема в Лондоні). У різних британських університетах постали також українські студентські товариства. Переважно, однак, на відміну від післявоєнних поселенців, які розвинули суспільно-громадське життя навколо різного роду формальних організацій, українці, які прибули до СК після 1991 р. підтримують зв’язки шляхом неформальних мереж, основаних на нових соціальних медіа.

Роман Кравець