Головна А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Меню Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Англійською

Українське Бюро [Ukrainian Bureau] – установа, яка в 1931-1940 рр. у Лондоні займалася інформаційною діяльністю на підтримку української справи.

Будинок за адресою 27 Grosvenor Place (фото – бл. 1950 р.)

Будинок за адресою 27 Grosvenor Place
(фото – бл. 1950 р.)

Бюро заснував у березні 1931 р. Яків Макогін, заможний українець із США, невдовзі після подорожі попереднього року до Галичини, де він був свідком наслідків репресивних заходів польської влади проти українського населення, відомих як «Пацифікація». Заснування Бюро становило частину ширшого плану Макогона щодо проведення в Європі інформаційної кампанії на користь української справи. Заходи Макогона підтримували українські організації в Північній Америці, особливо Союз Українців Самостійників у Канаді (СУС).

Бюро містилося на вулиці Grosvenor Place, London SW1 (спочатку № 40, з 1934 р. – № 27). Його директором з травня 1931 р. був Володимир Кисілевський з Канади. Серед інших працівників були англійський прихильник української справи Гюґо Ярдлі та декілька українських студентів з Канади. Бюро було фінансоване Макогоном і не пов’язане формально з будь-якою політичною партією чи організацією, хоч, на думку британського Міністерства зовнішніх справ, Кисілевський представляв у Сполученому Королівстві Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО).

У циркулярі з 28 березня 1931 р. завдання Бюро були визначені наступним чином: «Сприяти українському народові, діючи як інформаційна установа, надавати решті світу, зокрема його англо-саксонській частині, вірогідну інформацію про Україну, її народ, культуру, економічні, релігійні та політичні прагнення, підтримувати бібліотеку й архівні фонди, видання і т. ін., що стосується України, допомагати українським меншинам, де б вони не знаходилися, готувати петиції та сприяти їм у представленні їхньої нації та їхніх прагнень на обговорення світової громадськості, допомагати українцям Західної України, які стали жертвами польської пацифікації, і підтримувати тісні контакти з українцями в усьому світі.»

Бюро збирало інформацію, що стосувалася Радянської України та українських меншин у сусідніх країнах, і розповсюджувало її головно через англомовний «Бюлетень Українського Бюро», який виходив приблизно щомісячно з квітня 1931 р. до вересня 1939 р. Бюро також видало декілька брошур і памфлетів про Україну, в тому числі «A Report on the Polish Terror. Poland and Ukraine: The Danger Spot of Europe» (London, 1931), «Polish Atrocities in the West Ukraine» (London, 1931) та «Facts about Ukraine» (London, 1933). З червня 1932 р. до серпня 1939 р. Бюро видавало українською мовою «Звідомлення для преси» (разом вийшло 165 чисел), і розсилало його до українських часописів у різних країнах.

З метою відстоювання українських інтересів Бюро підтримувало зв’язки з членами британського парламенту та іншими впливовими особами, і було причетне до створення в 1935 р. Англо-Українського комітету (окремого від Англо-Українського комітету створеного раніше прихильниками гетьманського руху). Внаслідок діяльності Бюро було порушено в парламенті декілька питань, пов’язаних з Україною, і Бюро було пов'язане зі створенням комітету представників декількох британських допомогових організацій з метою організування допомоги жертвам Голодомору 1932-1933 рр. у підрадянській Україні. Бюро також відповідало на запити про українські справи від британської преси, членів парламенту та інших зацікавлених сторін, і надавало поради й допомогу в різних питаннях українським організаціям та окремим особам у різних країнах.

1938 року протягом декількох місяців в роботі Бюро допомагав Степан Давидович, який пізніше відкрив Українську Національну Інформаційну Службу. Початок Другої світової війни у вересні 1939 р. привів до різкого скорочення діяльності Бюро. Макогін припинив його фінансування і повернувся з Європи в США. Кисілевський, виступаючи в ролі представника СУС, на короткий час продовжив існування Бюро, а в травні 1940 р. остаточно закрив його і повернувся в Канаду.

Роман Кравець

Література

Prymak T. Maple Leaf and Trident. The Ukrainian Canadians during the Second World War. – Toronto, 1988.

Zięba A. Jacob Makohin i jego Ukraińskie Biuro Prasove (1931-1939)// Poludniowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu: Biuleten Informacyjny. – 1995. – Nr. 1. – S. 65-67.

Zięba A. Ukraińcy w Kanadzie wobec Polaków i Polski, 1914-1939. – Kraków, 1998. – S. 316-24.

Сирота Р. Британські ліберали, Роберт Вільям Сітон-Вотсон і «Нещаслива нація» (Дослідження з історії проукраїнського руху у Великій Британії в 1919-1939 роках) // Вісник Львівського університету, Серія історична. – 2003. – Вип. 38. – С. 293-367.

Zięba A. Lobbing dla Ukrainy w Europie międzywojennej: Ukraińskie Biuro Prasowe w Londynie oraz jego konkurenci polityczni (do roku 1932). – Kraków, 2010.

Martynowych O. A Ukrainian Canadian in London: Vladimir J. (Kaye) Kysilewsky and the Ukrainian Bureau, 1931-40 // Canadian Ethnic Studies. – Calgary, 2015. – Vol. 47, Nos. 4-5. – P. 263-288.