А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Макогін Яків [Jacob (Yakiv) Makohin] – українсько-американський військовий, громадський діяч і меценат; народився 27 вересня 1880 р., ймовірно в с. В'язова (Жовківський район, Львівська область, Україна; тоді – Жовківський повіт, австрійська Галичина); помер 13 січня 1956 р. у Бостоні (штат Массачусеттс, США); похований на Арлінґтонському національному цвинтарі (штат Вірджинія, США).

Яків Макогін

У 1903 р. емігрував до США, а з 1905 р. до 1921 р. служив у Корпусі морської піхоти США. У 1917 р. набув американське громадянство. Згідно з деякими джерелами, під час Першої світової війни – а також пізніше – можливо працював для американської розвідки. У 1920 р. одружився з Сузаною Фаллон, яка, згідно з більшістю джерел, була дочкою заможного американського адмірала. Видавав себе за єдиного нащадка козацького гетьмана Кирила Розумовського, проте доказів цього не існує.

У 1920-х рр. здійснив часті подорожі у різні європейські країни, в тому числі в Австрію, Польщу, Румунію та Чехословаччину, де ввійшов у зв'язки з провідними українськими політичними діячами, головно з-поміж прихильників урядів Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в еміграції. Під час подорожі до Львова у жовтні 1930 р. стрінувся з діячами Українського національно-демократичного об'єднання і зібрав інформацію про наслідки репресивних заходів польської влади проти українського населення, відомих як «Пацифікація». Після того, як влада дізналася про його дії, його затримано і видворено з Польщі.

Повернувшись до США, почав поширювати серед українців Північної Америки ідею об'єднання сил усіх українських еміграційних організацій для проведення інформаційно-політичної акції в Європі, яку він був готовий фінансувати. Отримав підтримку зокрема від Союзу Українців Самостійників у Канаді. У березні 1931 р. заснував у Лондоні Українське Бюро, яке мало бути головним центром зазначеної акції, а відтак подібні установи в інших європейських столицях, у тому числі в Женеві і Празі. У 1930-х роках часто відвідував Лондон у зв’язку з роботою Бюро.

У той час також багато подорожував між США, Канадою та іншими європейськими країнами, намагаючись бути в курсі міжнародної політики. Утримував зв'язки з українськими організаціями та політичними діячами у різних країнах і жертвував на українські справи, зокрема на Музей визвольної боротьби України у Празі. За його діяльністю, як у Сполученому Королівстві так і в інших країнах, спостерігала британська Служба безпеки. На початку Другої світової війни жив в Алассіо (Італія), звідки повернувся до США у 1940 або 1941 р. Після повернення до США відійшов від активної участі в українському русі.

РК

Література

Zięba A. Jacob Makohin i jego Ukraińskie Biuro Prasove (1931-1939) // Poludniowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu: Biuleten Informacyjny. – 1995. – Nr. 1. – S. 65-67.

Zięba A. Ukraińcy w Kanadzie wobec Polaków i Polski, 1914-1939. – Kraków, 1998. – S. 316-24.

Сирота Р. Ніхто не знав, на кого він працював // Українська Думка. – Лондон, 2008. – 24 травня. – С. 4.

Zięba A. Lobbing dla Ukrainy w Europie międzywojennej: Ukraińskie Biuro Prasowe w Londynie oraz jego konkurenci polityczni (do roku 1932). – Kraków, 2010.