Географічний розподіл – розселення українців у різних частинах Сполученого Королівства (СК) з початку 20 століття до кінця 2021 року.
До 1939 року
У перших десятиліттях 20 століття більшість українців у СК жила в Манчестері або Лондоні. У Манчестері була група українських трудових іммігрантів, переважно з Галичини, які туди прибули в роках перед Першою світовою війною. Серед українців в Лондоні були головно дипломатичні представники Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, інші особи, які займалися інформаційно-політичною діяльністю, та науковці і студенти (див. Українці в СК).
1939-1991 роки
Українці в Польських Збройних Силах під британським командуванням, які прибули до СК під час Другої світової війни (бл. 1 000 осіб) перебували у військових таборах головно в Шотландії. Українці, які прибули у другій половині 1946 р. у складі ІІ Польського корпусу (3 000-5 000 осіб), були розміщені в різних частинах СК в незаселених військових таборах, у яких вони перебували до часу, коли влаштувалися на роботу й переселилися в приватне помешкання. Колишні вояки дивізії «Галичина» (бл. 8 500 осіб), яких 1947 р. перевезено з Італії, були розміщені в таборах військовополонених у різних частинах СК, головно в сільськогосподарських регіонах східної Англії і південної Шотландії. Майже всі українські Європейські добровільні робітники (21 000 осіб) та їхні утриманці (860 осіб), яких у 1947-1950 рр. спроваджено до СК з європейського континенту, були розміщені у кількохстах гуртожитках по всьому Королівстві. У таборах і гуртожитках у сільськогосподарських районах, а також у містах, українці почали організовувати громади і творити осередки різних організацій. Наприкінці 1940 х рр. було бл. 350 організованих громад.
Європейські добровільні робітники (до числа яких 1948 р. долучено колишніх вояків дивізії «Галичина») спочатку не могли міняти місця роботи без дозволу місцевого відділення Міністерства праці. З 1951 р. це обмеження було поступово відмінене, що дало робітникам більшу свободу у виборі місця проживання. Більшість українців, котрих спочатку призначено на роботу в сільськогосподарських регіонах, переїхала до промислових міст. Це призвело до зосередження українців у більших громадах і до зникнення багатьох менших. Кількість громад упала до бл. 100 наприкінці 1950-х рр. і в наступних роках далі зменшувалася. Деякі українці залишилися в місцевостях, де не було організованої громади, однак про їхню чисельність немає даних.
Покинувши табори й гуртожитки, переважна більшість українців у СК поселилася в Англії. Немає даних щодо їх розподілу між регіонами, однак приблизну оцінку можна зробити на підставі пропорцій членів Союзу Українців у Великій Британії (СУБ), які наприкінці 1970-х років належали до відділів цієї організації у різних регіонах. Близько 45% українців в Англії поселилися в північній частині країни, зокрема в графствах Ланкашир і Йоркшир, де існували великі можливості щодо працевлаштування в бавовняній і вовняній текстильній промисловості. На захід від Пеннінських гір більшість українців поселилася в Манчестері та довколишніх містах, а на сході найбільші скупчення були в Брадфорді та інших містах Західного Йоркширу. Приблизно 30% українців в Англії поселилися в Центральній Англії, де найбільший осередок знаходився в Ноттінґгамі. Близько 25% українців Англії жили в Південному та Східньому регіонах. Найбільша громада в цій частині країни була в Лондоні, де також постали центральні осередки багатьох громадських організацій.
З 1950-х рр. у неанглійських країнах СК жила лише невелика кількість українців. Більшість тих, які в 1940-х рр. жили в Шотландії, переїхала до Англії, і в Шотландії залишилося ймовірно менше 1 000 осіб, які створили громади в Единбурзі та деяких інших містах у південній частині країни. Кількасот українців поселилися в Уельсі, головно на півдні, й організовані громади постали в Кардіффі та Свонзі. У Північній Ірландії поселилася лише незначна кількість українців.
Помимо того, що бл. 8 000-10 000 післявоєнних українських іммігрантів до СК згодом виїхали до інших країн, головно в першій половині 1950-х рр., немає доказів, що це суттєво змінило розподіл решти 22 000-27 000 українців між окремими частинами Королівства. У пізніших десятиліттях більшість із них надалі залишилися в регіонах, у яких вони первісно поселилися.
Кількість місцевостей у СК, в яких організовані українські громади існували у 1950-х роках, і продовжили існування принайменше до 1970-х, налічувала бл. 90. Вони перелічені в таблиці нижче, за окремими частинами СК. У таблиці розрізняються також громади (переважно більші), які придбали власні будівлі: домівки відділів СУБ та, в меншій мірі, Об’єднання Українців у Великій Британії або інших організацій; а також, у деяких містах, парафіяльні церкви Української Католицької Церкви у Великій Британії та Української Автокефальної Церкви у Великій Британії.
Географічний розподіл українських громад у СК в 1950-1970-х роках
| Регіон/країна | Громади з будівлями | Менші громади |
| Північно-Східна Англія | Ньюкасл-апон-Тайн | |
| Йоркшир і Гамбер | Брадфорд, Гаддерсфілд, Галіфакс, Діннінґтон, Донкастер, Кітлі, Лідз, Сканторп, Тодморден | Вейкфілд, Галл, Ґримзбі, Дюзбері, Селбі, Шеффілд |
| Північно-Західна Англія | Аштон-андер-Лайн, Бері, Блакбирн, Болтон, Карлайл, Лі, Манчестер, Олдгам, Престон, Рочдейл, Стокпорт | Кру, Ліверпуль, Міддлтон |
| Східно-Центральна Англія | Дарбі, Лестер, Лінкольн, Мансфілд, Нортамптон, Ноттінґгам | Веллінґборо, Ґлоссоп, Кеттерінґ, Корбі, Лафборо, Рашден, Сполдінґ, Честерфілд |
| Західно-Центральна Англія | Вулвергамптон, Каннок-Чейс, Кіддермінстер, Ковентрі, Раґбі, Стоук-он-Трент | Бірмінґгам, Биртон-он-Трент, Вест-Броміч, Вустер, Доннінґтон, Озвестрі, Шроузбері |
| Східна Англія | Бедфорд, Волтам-Кросс, Іпсвіч, Лутон, Пітерборо | Данстабл, Кембридж, Колчестер, Лейтон-Баззард, Лечворт, Тетфорд, Філікстов |
| Лондон (регіон) | Енфілд, Лондон | |
| Південно-Східна Англія | Рединґ, Слав, Чиддінґфолд | Бістер, Гай-Віком, Джиллінґгам, Ейлзбері, Оксфорд |
| Південно-Західна Англія | Ґлостер, Челтенгам | Брістол, Ексетер, Свіндон |
| Шотландія | Ґалашілз, Данді, Единбург | Аннан, Ґлазґо, Локербі, Фолкирк |
| Уельс | Кардіфф | Свонзі |
| Північна Ірландія |
Хоча більшість першого покоління нащадків післявоєнних поселенців залишилася в регіонах, де жили їхні батьки, дехто переїхав в інші місцевості в СК або емігрував в інші країни. Цей процес продовжувався в наступних поколіннях, хоч географічний розподіл українців між регіонами СК не змінився суттєво до 1990-х років.
1991-2021 роки
Більшість українців, які прибули до СК з України у 1991-2021 роках, поселилися або тимчасово перебували у Лондоні та Південно-Східній Англії. Інші жили в інших частинах Англії, в тому числі в Манчестері, Брадфорді та Ноттінґгамі, та в інших складових країнах СК. На час перепису населення СК у березні 2011 р., із майже 22 000 осіб, що подали Україну, як країну народження, 93,3% перебували в Англії, 3,9% в Шотландії, 1,7% в Уельсі та 1.1% у Північній Ірландії. З тих, що перебували в Англії, 43% були в Лондоні та 14% у Південно-Східньому регіоні. За неофіційними даними, однак, у 2007 р. бл. 70% українців у СК жили в Лондоні (у переписі 2011 р. напевно не взяли участі багато українців з-поміж іммігрантів, які перебували у СК без відповідних документів). Сильне скупчення новоприбулих українців навколо Лондона, поряд із природним зменшенням кількості останніх післявоєнних поселенців та мобільністю їхніх нащадків, призвело до значних змін у географічному розподілі українців у СК, порівняно з 1950-1980-ми роками, особливо в межах Англії.