Об'єднання Українців у Великій Британії (ОУуВБ) [Federation of Ukrainians in Great Britain] – одна з двох основних українських громадських організацій загального характеру у Сполученому Королівстві (аналогічна до Союзу Українців у Великій Британії – СУБ), активна до початку 2010-х рр.
ОУуВБ було створене після поділу, який утворився на загальних зборах СУБ 12-13 березня 1949 р. на тлі партійно-політичних розбіжностей (див. Організація громадського життя). Спочатку зусиллями Богдана Панчука (голови СУБ у 1948-49 рр.) було створене Українського Бюро (УБ), а на надзвичайних загальних зборах УБ 30 жовтня 1949 р. було прийняте рішення про заснування ОУуВБ. 11-12 березня 1950 р. відбулися загальні збори УБ та ОУуВБ, на яких був прийнятий статут ОУуВБ, і було обране його керівництво.
Членство ОУуВБ налічувало бл. 1 000 при кінці 1949 р., та бл. 1 600 у березні 1951 р. Серед членів у той час були приблизно в рівній мірі вихідці з Галичини, Волині і Наддніпрянської України, в тому числі значна частина осіб із старших поколінь післявоєнних українських поселенців у Сполученому Королівстві. З 1950-х рр. членство поступово зменшувалося, у значній мірі внаслідок еміграції багатьох членів в інші країни. 1966 р. організація мала бл. 600 членів, 2003 р. – бл. 150. Значний вплив на ОУуВБ здійснював британський осередок Організації Українських Націоналістів (мельниківців).
Ще до заснування ОУуВБ, УБ ініціювало створення гуртків «Самопоміч» у таборах і гуртожитках, в яких у той час жила більшість українців в Сполученому Королівстві. У серпні 1949 р. було 84 таких гуртків, і вони стали першими відділами ОУуВБ. У 1950-х роках кількість відділів значно зменшилася внаслідок ліквідації гуртожитків і переселення більшості українців із сільськогосподарських районів до промислових. Відділи ОУуВБ продовжували існувати в деяких містах, де поселилися більші скупчення членів, і в 1960-х та 1970-х їх було пересічно біля 12, в 2003 р. – сім (включно з меншими осередками).
Наприкінці 1953 р. ОУуВБ придбало в Лондоні будинок за адресою 78 Kensington Park Road, London W11. Крім головного осередку ОУуВБ, у ньому містилися канцелярії лондонського відділу ОУуВБ, британського Представництва Виконного Органу Української Національної Ради (до кінця 1976 р. Виконний Орган був частковим власником будинку) та Англо-Українського Товариства. Власні домівки були придбані також відділами ОУуВБ в містах Брадфорд, Гаддерсфілд, Галіфакс, Енфілд, Ноттінґгам, Олдгам, Пітерборо, Рочдейл. Згодом більшість цих домівок продано, і 2018 р. залишився єдиний будинок у Ноттінґгамі, в якому діяв товариський клуб. 1992 р. ОУуВБ передало будинок у Лондоні в користування новозаснованому Посольству України (у ньому розташований Консульський відділ Посольства).
У перших роках існування ОУуВБ однією з його головних цілей було підтримувати Українську Національну Раду та представництво її Виконного Органу у Великій Британії. У той час Об’єднання також надавало своїм членам та іншим післявоєнним українським іммігрантам поради, перекладацькі послуги та іншу практичну допомогу в різних питаннях, пов’язаних із поселенням у Сполученому Королівстві. Крім цього організація також почала розгортати різноманітну культурну, освітньо-виховну та інформаційно-політичну діяльність, яка продовжувалася в пізніших роках.
Культурна діяльність ОУуВБ охоплювала відзначення роковин подій з історії України, доповіді на різні теми, концерти тощо. Тісно пов’язаним з ОУуВБ був церковний хор «Дніпро» в Олдгамі. У більших відділах ОУуВБ в різні часи діяли інші мистецькі колективи: театральні, хорові, народних танців та музичні. З 1949 р. до 1960-х рр. у декотрих відділах діяли суботні або недільні школи українознавства для дітей післявоєнних поселенців (переважно спільно з місцевими парафіями Української Автокефальної Православної Церкви). Із 1967 до 1975 р. ОУуВБ організувало, переважно в Шотландії, щорічні літні табори для молоді, під час яких проводилися курси українознавства.
В інформаційно-політичній сфері ОУуВБ займалося діяльністю, орієнтованою на ознайомлення британської публіки з Україною, поширення ідеї незалежної України, та на захист українських та інших політичних в’язнів у Радянському Союзі. 1953 р. Об’єднання посприяло створенню Англо-Українського Товариства, з яким і співпрацювало до 1967 р. З того ж року ОУуВБ співпрацювало з Товариством ім. Мазепи, яке існувало до 1985 р. В рамках Европейської Групи Зв’язку, заснованої 1969 р., ОУуВБ співпрацювало з представниками інших східноєвропейських еміграційних груп у Сполученому Королівстві.
1951 р. при ОУуВБ постала жіноча секція, яка 1967 р. оформилася в Товариство Українських Жінок ім. Олени Теліги. Товариство проводило діяльність головно в культурній та освітньо-виховній сферах. У 1970-х рр. при ОУуВБ діяла Організація Української Молоді, а в 1980-х – Об’єднання Молодих Британських Українців. Діяльність цих організацій, до яких належали особи з першого покоління нащадків післявоєнних українських поселенців, включала товариські заходи, лекції, дискусії тощо. З 1949 р. до початку 1990-х років Об’єднання видавало «Бюлетень ОУуВБ» (спочатку – «Бюлетень Українського Бюро»). ОУуВБ було членом Світового Конґресу Вільних Українців, Координаційного Осередку Українських Громадських Центральних і Крайових Установ в Европі, та Конференції Українських Громадських Організацій Европи (створеної 1986 р.).
Головами ОУуВБ були: В’ячеслав Коханівський (1949-1952, 1961-1963, 1966-1972), Степан Онисько (1952-1953), Адріян Когут (1953-1956), Володимир Шаян (1956-1960), Михайло Тарнавський (1963-1966, 1972-1973), Володимир Хомяк (1973-1974), Андрій Костюк (1974-1975, 1976-1985, 1990-1991), Антін Ясельський (1975-1976, 1985-1990), Василь Попадинець (1991-1994), Остап Чуйко (1994-2003), Ярема Кучинський, Степан Мороз, Роман Морозюк.
Література
Хроніст. На новому етапі // Бюлетень Об’єднання Українців у Великій Британії. – Лондон, 1950. – № 6 (19). – 30 березня. – С. 7-9.
Chomiak W. Federation of Ukrainians in Great Britain // Anglo-Ukrainian News. – Todmorden. – No. 4, April 1962. – Pp. 1, 3.
Костюк А. ОУуВБ величаво відзначило свій Ювілей // Українське Слово. – Париж, 1970. – 11 жовтня. – С. 4.
Покальчук Ю. Українці у Великій Британії. – Львів, 1999. – С. 37-44.