Посольство й консульства України – дипломатичне представництво України в Сполученому Королівстві й пов’язані з ним консульські установи.
Під час Української революції 1917-1921 рр. у Лондоні діяли дипломатичне представництво Української Народної Республіки (1919-1921 рр.) та представництво еміграційного уряду Західно-Української Народної Республіки (1920-1923 рр.). Українська Радянська Соціалістична Республіка (1919-1991 рр.) не мала власного дипломатичного представництва у Сполученому Королівстві: її інтереси заступало посольство Радянського Союзу.
Після того, як 1 грудня 1991 р. проголошення незалежності України було підтверджене референдумом, 31 грудня 1991 р. Сполучене Королівство визнало Україну як незалежну державу. 10 січня 1992 р. були встановлені дипломатичні відносини між двома державами й 14 травня того ж року призначено Сергія Комісаренка першим послом України до Сполученого Королівства. Посол офіційно приступив до роботи 9 вересня врученням копії своєї вірчої грамоти британському Міністерству закордонних справ, а 28 жовтня вручив вірчу грамоту Королеві Єлизаветі ІІ. Інші працівники Посольства почали прибувати до Лондона у вересні 1992 р.
Оскільки не було близької перспективи на отримання Україною будь-якої з лондонських посілостей колишнього Радянського Союзу, Посольство почало розмови з українськими організаціями, які мали власні приміщення в Лондоні, щодо можливостей передачі одного із будинків для своїх потреб. У більшості випадків це виявилося нереальним з юридичних або інших причин, однак у другій половині 1992 р. Об’єднання Українців у Великій Британії (ОУуВБ) передало свій будинок за адресою 78 Kensington Park Road в користування Посольством, в заміну на одержання Фундацією ім. Олега Ольжича рівноцінної площі в Києві. У 1996 році уряд України закупив будинок за адресою 60 Holland Park, у який перемістилася основна частина Посольства, при чому його Консульський відділ залишився при 78 Kensington Park Road.
У лютому 2002 р. відкрито Генеральне консульство (з 2015 р. – Консульство) України в Единбурзі, у приміщенні за адресою 8 Windsor Street, що його раніше Единбурзький відділ ОУуВБ передав українському урядові. Консульство в Единбурзі стало відповідальним за Шотландію і Північну Ірландію, при чому відповідальність за Англію і Уельс залишилася за Консульським відділом у Лондоні.
На додаток до виконання звичайних дипломатичних і консульських функцій у відношенні до Сполученого Королівства і громадян України, які перебувають у ньому, Посольство й консульства також утримують зв’язки зі Союзом Українців у Великій Британії, Українським Інститутом у Лондоні та іншими організаціями української діяспори, і співпрацюють з ними у, наприклад, відзначенні роковин історичних подій (Голодомору 1932-33 рр., Чорнобильської трагедії 1986 р., проголошення незалежності України 1991 р.), проведенні культурних заходів, організуванні допомоги для України після російського вторгнення у лютому 2022 р.
Посольство: посли – Сергій Комісаренко (1992-1998), Володимир Василенко (1998-2002), Ігор Мітюков (2002-2005), Ігор Харченко (2005-2010), Володимир Хандогій (2010-2014), Наталія Галібаренко (2015-2020), Вадим Пристайко (2020- ); тимчасові повірені у справах: Андрій Кузьменко (2014), Ігор Кизим (2014-2015).
Консульство в Единбурзі: генеральні консули – Олександр Цвєтков (2002-2006), Богдан Яременко (2006-2009), Михайло Оснач (2010-2015); консули – Вадим Вахрушев (2009-2010), Андрій Куслій (2015- ).
Література
Прес-служба Посольства України у Великобританії. Інформація з Посольства України // Українська Думка. – Лондон, 1993. – 14 січня. – С. 7.
Бойко О. Не треба просити милості у Святої Софії // Вечірній Київ. – Київ, 1993. – 27 березня.
Грубінко А. Українсько-британські відносини 1991-2004. – Тернопіль, 2005. – С. 84-87.
Комісаренко С. Як ми починали в «Нетуманному Альбіоні» // Україна дипломатична/. – Київ, 2018. – Вип. ХІХ. – С. 186-194, 200-213.