Організація Українських Націоналістів (мельниківців), ОУН(м) [Organisation of Ukrainian Nationalists (Melnykivtsi)] – політична організація, метою якої було встановлення незалежної української держави; одна з двох організацій, очолених Андрієм Мельником та Степаном Бандерою, на яку передвоєнна ОУН розкололася в 1940-1941 рр.
Після розколу організація далі офіційно використовувала назву ОУН, однак стала відома, як ОУН(м), щоб відрізнити її від ОУН (бандерівців), або ОУН(б). Після Другої світової війни ОУН(м) також використовувала назву ОУН солідаристів/солідаристи (ОУНс). Керівництво організації продовжувало використовувати передвоєнну назву Провід Українських Націоналістів (ПУН).
Кінець Другої світової війни застав членів ОУН(м) у різних країнах світу, особливо в Європі та Північній Америці, проте в Cполученому Королівстві (СК) їх було мало, якщо взагалі такі були. У 1946-1949 рр. у Лондоні жив, з перервами, провідний член організації Дмитро Андрієвський. Значна кількість членів почала прибувати до СК 1947 р. в складі Європейських добровільних робітників та колишніх вояків дивізії «Галичина». З приїздом цих членів з європейського континенту почалася організація британського осередку ОУН(м).
На додаток до осіб, які належали до організації ще перед приїздом до СК, до неї приєдналися нові члени з-поміж інших післявоєнних поселенців. Місцеві підрозділи організації були створені в містах у різних частинах країни. У пізніших роках до організації вступили також деякі нащадки післявоєнних поселенців. Так, як і післявоєнна ОУН(м) в цілому, британський осередок продовжив довоєнну практику закритості внутрішньоорганізаційного життя.
Осередок ОУН(м) ініціював створення деяких громадських організацій у СК або здобув значний вплив у них. Серед таких організацій – Об’єднання Українців у Великій Британії, Товариство Українських Жінок ім. Олени Теліги, Союз Українців бувших Вояків, Леґія Українських Повстанців. У складі британського Представництва Виконного Органу Української Національної Ради у різних часах були члени ОУН(м).
Після встановлення незалежної України 1991 р. ОУН(м) скерувала головний напрям діяльності на скріплення української державності, і з цією метою створила різні організації в Україні. Поза Україною діяльність зменшилася але не припинилася зовсім, і британський осередок продовжив існування протягом деякого часу.
Серед провідників британського осередку ОУН(м) були Євген Мацях, Микола Довбуш, Андрій Костюк, Олекса Боручик, Остап Чуйко.
Література
Прокоп М. Організація Українських Націоналістів // Енциклопедія Українознавства: словникова частина / Гол. ред. В. Кубійович. – Том 5. – Париж; Нью-Йорк, 1966. – С. 1863-1867.
Касьянов Г. В. До питання про ідеологію Організації Українських Націоналістів (ОУН): аналітичний огляд. – Київ, 2003.
Патриляк І. К. Організація українських націоналістів // Енциклопедія історії України. – Т. 7, Мл-О. – Київ, 2010. – С. 610-618.
Андрій Мельник: спогади, документи, листування / Упор. О. Кучерук, Ю. Черченко. – Київ, 2011.