Українці в Польських збройних силах під британським командуванням – декілька тисяч українців, які під час або незадовго після Другої світової війни прибули до Сполученого Королівста у складі Польських збройних сил (див. нижче), створених поза територією Польщі, або які ввійшли у їх склад після приїзду до Сполученого Королівста.
Згадані українці прибули до Сполученого Королівста різними шляхами. Перша група налічувала кількадесят українців, які служили в польській армії або авіації ще до початку війни. Після окупації Польщі німецькими й радянськими військами у вересні 1939 р. вони були серед військовослужбовців Польських збройних сил, які перемістились у Румунію або Угорщину, звідки були евакуйовані у Францію. Після німецького вторгнення у Францію у травні-червні 1940 р. вони були серед осіб, яких евакуювали у Сполучене Королівсто. У 1942-43 рр. декілька українців прибули до Сполученого Королівста з СРСР. Це були вихідці із Західної України, які вступили в Польську армію, створену 1941 р. в СРСР, і відтак зголосилися на вишкіл у Польських військово-повітряних силах у Сполученому Королівстві. У періоді з вересня 1944 р. до закінчення війни в травні 1945 р. близько тисячі українців прибули до Сполученого Королівства з Франції. Це були в більшості примусові робітники або призовники із Західної України, захоплені разом з німцями західними союзниками після висадки останніх у Нормандії. Щоб запобігти примусовому перевезенню в СРСР (згідно з британсько-радянськими й американсько-радянськими домовленостями щодо взаємної репатріації громадян) вони вступили до Польських збройних сил, на підставі того, що до війни вони вважалися польськими громадянами. Дехто ввійшов у склад польських сил ще у Франції і відтак був перевезений у Сполучене Королівство, інші були перевезені як військовополонені і вступили до польських сил будучи вже в Сполученому Королівстві. У 1946 р. від 3 000 до 5 000 українців прибуло до Сполученого Королівства у складі Другого Польського корпусу під британським командуванням, який був переміщений з Італії. У 1947 і 1948 рр. невелика кількість українців прибула до Сполученого Королівства з Палестини, де вони залишилися після переміщення Другого Польського корпусу в Італію у 1943 р. Після демобілізації згадані українці в більшості залишилися в Сполученому Королівстві і вступили до Польського корпусу підготовки і розміщення (див. нижче), хоч багато згодом емігрувало в інші країни.
Ще під час війни деякі українці в частинах Польських збройних сил, розміщених у Сполученому Королівстві, почали встановлювати зв’язки з довоєнною українською громадою в Манчестері. Незадовго після закінчення війни група ініціаторів почала заходи щодо створення Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах, який в січні 1946 р. оформився в Союз Українців у Великій Британії (СУБ). Більшість українців, які прибули до Сполученого Королівства ще до закінчення війни, стали членами СУБ. Порівняно невелика кількість українців зі складу ІІ Польського корпусу вступила в СУБ, дехто будучи ще в Італії або Палестині, інші після переміщення корпусу в Сполучене Королівство.
Фото: Українці з Польських збройних сил на з’їзді СУБ. Единбург, 1946 р.
Польські збройні сили, створені поза територією Польщі
Після того, як у вересні 1939 р. німецькі і радянські війська зайняли Польщу, десятки тисяч польських військовослужбовців були змушені покинути Польщу. У більшості вони дісталися до Румунії або Угорщини, звідки були евакуйовані у Францію або французькі території Середнього Сходу. На їх основі були створені Польські збройні сили, підпорядковані польському еміграційному урядові але під французьким оперативним командуванням. Влітку 1940 р., після німецького вторгнення у Францію, біля 20 000 вояків Польських збройних сил, разом з польським урядом, були евакуйовані у Сполучене Королівство. Тут створено нову штаб-квартиру і почалося формування польських частин, підпорядкованих британському командуванню. У наступних роках склад частин доповнювався особами, які були перевезені у Сполучене Королівство з різних країн, або які вже були в країні і зголосилися до Польських збройних сил. Польські армійські частини, розміщені в Сполученому Королівстві, отримали назву Перший Польський корпус. Польські військово-повітряні сили були підпорядковані Королівським військово-повітряним силам Сполученого Королівства.
Після того, як у червні 1941 р. німецькі війська захопили західні території СРСР, в Радянському Союзі на підставі польсько-радянського військового договору було створено Польську армію. Хоча це була складова частина збройних сил суверенної Польської Республіки, її підпорядковано радянському оперативному командуванню. До неї приймали громадян Польщі, які в той час знаходилися в СРСР. В основному це були військовополонені, захоплені після радянського вторгнення у Східну Польщу у вересні 1939 р., та цивільні особи, депортовані з окупованої території. Командиром армії назначено генерала Владислава Андерса (звідси її популярна назва – «Армія Андерса»). Армія формувалася в Оренбурзькій області Росії. На початку 1942 р. її переміщено в околицю Ташкента в Узбекистані, а пізніше того ж року – в Іран та Ірак. Там її підпорядковано британському командуванню і на її основі створено Польську армію на Сході, до якої ввійшли також польські частини, які ще з 1940 р. творилися на Середньому Сході. У липні 1943 р. на основі Польської армії на Сході створено Другий Польський корпус при Восьмій британській армії. Його переміщено в Палестину а згодом через Єгипет в Італію, де він брав участь у різних операціях західних союзників. По закінченні війни корпус залишився в Італії. Після прийняття рішення про демобілізацію Польських збройних сил, між травнем і листопадом 1946 р. корпус у повному складі переміщено в Сполучене Королівство.
Польський корпус підготовки і розміщення
У 1946 р., з метою сприяння переходу до умов британського цивільного життя тих членів Польських збройних сил, які бажали залишитися в Сполученому Королівстві (а не повернутися до опанованої комуністами Східної Європи), створено неозброєну складову частину британського війська – Польський корпус підготовки і розміщення (ПКПР). Набір у ПКПР розпочався у вересні 1946 р. Вступ до нього формально був на добровільній основі, однак британська влада намагалася, щоб кожний, хто залишився в Сполученому Королівстві, до нього вступив. Члени корпусу були розміщені по цілому Сполученому Королівстві у військових таборах, адміністрацію яких поступово переймали цивільні установи. Їм були створені умови для вивчення англійської мови, фахової підготовки, та ознайомлення з британськими установами. У той же час робилися заходи щодо їхнього працевлаштування. При кінці вересня 1949 р. корпус розв’язано.
Література
Данилів Т. Українці в ІІ-ому польському корпусі ген. Андерса // Вісті Братства колишніх вояків 1 УД УНА. – Мюнхен, 1952. – Ч. 10-11. – С. 2-3.
Ю. [Юрій Єнкала] З концтабору до польського корпусу // Сурмач. – Лондон, 1955. – Березень. – С. 21-23.
Бувші Корпусяки в Англії // Сурмач. – Лондон, 1956. – Ч. 1-2. – С. 36-37.
Олеськів В. Короткий нарис розвитку «Визвольного Шляху» і «Української Видавничої Спілки» // Визвольний Шлях. – Лондон, 1962. – Ч. 4-5. – С. 516-517.
Яворський С. Моя служба в польському війську і перші роки у Великобританії // Альманах Українського Народного Союзу на рік 1987. – Джерзі Ситі; Нью Йорк. – С. 199-202.
Sword K. with N. Davies and J. Ciechanowski, The Formation of the Polish Community in Great Britain 1939-50. – London, 1989.
Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі: 1920-1939. – Львів, 2000.
Руккас А. Участь українців – контрактних офіцерів польської армії у вересневій кампанії 1939 р. // Київська старовина. – 2002. – Ч. 3. – С. 90-102.
Глувко Р. Memorabilia: Спомини. – Львів 2003. – С. 65-116.