А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Союз Українських Вояків у Польських Збройних Силах [Association of Ukrainian Soldiers in the Polish Armed Forces] – організація, на підставі якої оформився Союз Українців у Великій Британії.

Після того, як у 1944 і 1945 рр. до Сполученого Королівства прибули перші більші групи (разом бл. 1 000 осіб) українців у складі Польських збройних сил під британським командуванням, виникла думка про створення для них організації, на зразок існуючого тоді Союзу Українських Канадійських Вояків (СУКВ). Ініціатором проекту був Степан Яворський, який прибув до Сполученого Королівста в 1943 р. на вишкіл у Польських військово-повітряних силах. У червні 1945 р. Яворський, за допомогою провідних членів СУКВ Богдана Панчука і Святослава Фроляка, а також передвоєнної української громади в Манчестері, розіслав українцям у Польських збройних силах заклик у справі пропонованої організації, який викликав схвальний відгук.

28 серпня 1945 р. у домівці СУКВ у Лондоні відбулося засідання ініціативного комітету, в якому взяли участь Володимир Соловій, Микита Бура, Михайло Опаренко, Юрій Сальський і Степан Яворський. Присутні створили тимчасову управу ініціативного комітету, у склад якої ввійшли Бура (голова), Опаренко, Сальський і Яворський. Головними завданнями тимчасової управи були: розповсюдження серед українців у Польських збройних силах інформацію про створення «Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах», одержання дозволу від Головного штабу Польських збройних силах на вступання українців до Союзу, підготовка проекту статуту та організування загального з’їзду членів.

Польське командування не мало застережень щодо членства українців у новоствореній організації, за умовою, що вона не матиме військового характеру. Тому її перейменовано на «Союз Самопомочі Українців у Великій Британії» (при тому, первісна назва надалі використовувалася в деяких ситуаціях, наприклад у протоколах засідань тимчасової управи). Рішенням від 30 жовтня 1945 р. шеф польського Головного штабу надав дозвіл українцям у Польських збройних силах  належати до перейменованого Союзу. До дня установчого з’їзду, який відбувся 19-20 січня 1946 р. в Единбурзі, тимчасова управа зареєструвала 670 українців, з яких 409 стали членами Союзу. Крім більшості членів, яка знаходилася в Сполученому Королівстві, було 95 в Італії і 25 в Німеччині. У листопаді 1945 р. Союз почав видавати щомісячний бюлетень «Наш Клич» (якого в січні 1947 р. перейменовано на «Українську Думку»).

Під час підготовки до установчого з’їзду характер нової організації було змінено. У проекті статуту, підготовленого тимчасовою управою (і прийнятого на з’їзді з малими поправками), передбачено, що організація існуватиме для всіх українців у Великій Британії, а не тільки для членів Польських збройних сил. Її також перейменовано на «Союз Українців у Великій Британії», і під цією назвою вона існує донині.

Серед осіб, які співпрацювали з тимчасовою управою в її роботі, були Сергій Нагнибіда, о. Антін Годис, Юрій Єнкала, Петро Пігічин, Юрій Олесницький, Теодор Турко, Володимир Совінський та Борис Мельничук.

Роман Кравець

Література

За нами один рік праці // Наш Клич. – Лондон, 1946. – 25 вересня. – С. 2.

Звіт із Першого Організаційного З’їзду Союзу Українців у Великій Британії // Наш Клич. – Лондон, 1946. – 29 січня. – Додаток.

Яворський С. Моя служба в польському війську і перші роки у Великобританії // Альманах Українського Народного Союзу на рік 1987. – Джерзі-Ситі; Нью-Йорк. – С. 199-202.

Марченко І. Десять років діяльности Союзу Українців у Великій Британії (1946-1956) // Українська Думка. – Лондон, 1996. – 25 квітня. – Додаток (ювілейний випуск у 50-річчя СУБ, ч. 4).