А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Нагнибіда Сергій [Serhij Nahnybida] – військовик, громадський діяч; народився 16 вересня 1898 р. в маєтку Нагнибіда (Полтавська область, Україна; тоді – Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія); помер 21 січня 1987 р. в м. Дарбі, Англія; спалені тлінні останки поховані на українському цвинтарі св. Андрія в Саут-Бавнд-Бруку (Нью-Джерзі, США).

Сергій Нагнибіда

Закінчив гімназію у Кременчуці. Після вибуху Першої світової війни зголосився до Російської імператорської армії і в 1916 р. отримав звання прапорщика. Під час українських визвольних змагань 1917-1920 рр. служив офіцером у різних частинах Армії Української Народної Республіки (УНР). З 1920 до 1923 року був інтернований разом з вояками Армії УНР в таборах у Польщі. Після одержання в 1923 р. статусу політичного емігранта, працював об’їзним державних лісів на Волині, а з 1925 р. – шофером у Варшаві.

У 1928 р. підписав контракт на службу в Польських військово-повітряних силах, у зв’язку з договором між урядом УНР в еміграції і польським урядом щодо залучення офіцерів Армії УНР до Польських збройних сил. У вересні 1939 р., після упадку Польщі на початку Другої світової війни, разом з іншими членами Польських збройних сил дістався до Румунії, звідки був евакуйований у Францію. Після німецького вторгнення у Францію в травні-червні 1940 р. був евакуйований у Сполучене Королівство, де продовжував службу у Польських військово-повітряних силах, підпорядкованих Королівським військово-повітряним силам Сполученого Королівства (див. Українці в Польських збройних силах під британським командуванням). У 1945 р. підвищений до звання майора.

Після війни брав участь у заходах щодо створення Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах, який в січні 1946 р. оформився в Союз Українців у Великій Британії (СУБ). Був членом Управи СУБ (1946-8 рр.) та Ради СУБ (1948-9 рр.). Брав участь також у початкових заходах щодо заснування Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) у Великій Британії (1947 р.), Союзу Українців бувших Вояків у Великій Британії (1948-9 рр.) та Об’єднання Українців у Великій Британії (1949-50 рр.). З 1951 до 1972 р. був диригентом хору лондонської парафії УАПЦ.

РК

Література

Руккас А. Українці в польській авіації (біографічні довідки) // Військово-історичний альманах. – Київ, 2006. – Ч. 1(12). – С. 48-50.