Церковно-релігійне життя – українські церкви та інші релігійні організації в Сполученому Королівстві, та участь українців у церковному житті.
До 1945 року
До Другої світової війни греко-католицьку громаду українців у Манчестері обслуговували періодично о. Людвик Боський з Бельгії та згодом о. Яків Перрідон з Франції. Під час війни для українців у складі канадських збройних сил розташованих у Сполученому Королівстві були призначені з Канади військові капелани греко-католицького і православного віросповідання.
1945-1991
У перших роках після війни духовну опіку українцям у складі польських збройних сил під британським командуванням і колишнім воякам дивізії «Галичина» надавали греко-католицькі та православні військові капелани. 1947 р. почався розвиток структур Української Католицької Церкви у Великій Британії (УКЦ-ВБ) та Української Автокефальної Православної Церкви у Великій Британії (УАПЦ-ВБ). Переважна більшість післявоєнних поселенців включилася в життя одної або другої церкви. Найчисельнішою стала УКЦ-ВБ, оскільки більшість поселенців у Сполученому Королівстві становили вихідці з тих частин Західної України, де найбільш поширене було греко-католицьке віросповідання. 1950 р. частина вірних УАПЦ-ВБ відлучилася від неї і створила Українську Автокефальну Православну Церкву (Соборноправну) у Великій Британії, яка діяла окремо до 1987 р., коли знову об’єдналася з УАПЦ-ВБ. 1948 р. засновано Українське Євангельське Баптистське Братство, яке охопило бл. 150 вірних у чотирьох місцевостях, однак вже не є активним. З 1972 р. у Лондоні певний час діяла малочисельна громада сповідників Рідної Української Національної Віри.
Крім церков, у різних періодах діяло також декілька світських організацій релігійного спрямування. Серед них – Братство Св. Архистратига Михаїла при УАПЦ-ВБ (1948-1950 рр.); лондонське Товариство Українських Студентів-Католиків «Обнова», згодом Українське Католицьке Академічне Об’єднання «Обнова» (з 1948 р. до 1970-х рр.); британське об’єднання Українського Християнського Руху (з 1956 р. до 1980-х рр.). Декілька організацій постало в Сполученому Королівстві у зв’язку з виникненням справи патріархату всесвітньої Української Греко-Католицької Церкви: Громадський Комітет за Патріярхат Української Католицької Церкви, згодом Центральний Патріярхальний Комітет Помісної Української Католицької Церкви, та Українське Крайове Патріярхальне Об’єднання Мирян Помісної Української Католицької Церкви (1971-2005); Комітет Оборони Правопорядку Української Католицької Церкви у Великій Британії (1975-1989 рр.). 1977 р. у Лондоні засновано Українське Релігійне Товариство «Св. Софія», яке діє донині.
Відносини між вірними різних віросповідань загалом були приязні, і не мали від’ємних наслідків для громадського життя. Вагомими прикладами співпраці між греко-католиками й православними українцями були спорудження 1983 р. при кафедральному соборі УАПЦ-ВБ в Лондоні пам’ятника, присвяченого жертвам Голодомору 1932-33 рр., та відзначення 1988 р. тисячолітнього ювілею прийняття християнства в Київській Русі.
Покоління післявоєнних українських поселенців у Сполученому Королівстві брало доволі активну участь у церковно-релігійному житті. Їхні нащадки, однак, брали значно меншу участь. Хоча батьки загалом старалися надати своїм дітям релігійне виховання, на дітей також мала вплив секулярність, яка зростала в британському суспільстві. Унаслідок цього кількість осіб, які регулярно відвідували богослужіння в церквах, поступово зменшувалася.
Із 1991 року
Після 1991 р. як в УКЦ-ВБ так і в УАПЦ-ВБ відбулося піднесення активності за рахунок новоприбулих мігрантів з незалежної України. Чисельність присутніх на богослужіннях в цілому значно зросла, хоча це стосується переважно парафій в Лондоні, де більшість нових мігрантів замешкали. В інших частинах Сполученого Королівства деякі парафії стали неактивними. З 1991 р. також стало можливо обидвом церквам запрошувати священників з України (як рівнож монахинь у випадку УКЦ-ВБ) для служіння в Сполученому Королівстві.