Союз Гетьманців Державників (СГД) [Soiuz Hetmantsiv Derzhavnykiv hetmanite association] – політична організація, метою якої було встановлення незалежної монархічної української держави під спадковою владою гетьмана.
СГД був частиною еміграційного українського гетьманського руху, який пропагував ідею відновлення української державності на чолі з Павлом Скоропадським та його нащадками (Скоропадський, гетьман Української Держави 1918 р., був нащадком брата Івана Скоропадського, гетьмана Лівобережної України у 1708-1722 рр.). Гетьманський рух охоплював Український Союз Хліборобів Державників (УСХД), який постав 1920 р. у Відні, та споріднені організації в Європі та Америці. Центр руху знаходився в Німеччині, де жив Павло Скоропадський після упадку Української Держави. У міжвоєнний період представником Скоропадського в Сполученому Королівстві був Володимир Коростовець. 1937 р. УСХД був розв’язаний і замість нього постав СГД (спочатку – Український Союз Гетьманців Державників). 1939 р. Данило Скоропадський, син Павла, переїхав в Англію. Після смерті Павла 1945 р. його вдова стала регентом гетьманського руху, а 1948 р. Данило Скоропадський став його офіційним провідником. По Другій світовій війні СГД та інші гетьманські організації, які були відносно неактивні під час війни, відновили діяльність в Європі, Північній Америці та Австралії.
Серед українців, які прибули до Сполученого Королівства після війни було кількадесят членів та прихильників гетьманського руху. Це були головно колишні вояки дивізії «Галичина», або Європейські добровільні робітники чи їхні родичі. Була проведена підготовка до створення британського осередку СГД, якою займався головно Порфирій Силенко, близький співробітник Данила Скоропадського, і 20 листопада 1949 р. в Болтоні відбувся основуючий з’їзд організації. У 1950-х і 1960-х роках з’їзди відбувалися приблизно що три роки. В результаті заходів організації або окремих її членів появилося декілька періодичних видань: «Вісник Української Державницької Думки» (1950), «Ранок» (1952-1954), «За Єдність Нації» (1954-1955), «Слово Хлібороба» (1956-1966). Члени організації переважно належали також до Союзу Українців у Великій Британії. В останніх десятиліттях 20 століття організація стала щораз менш активною, хоч формально проіснувала до другої половини 1990-х років.
Крайовими начальниками СГД у Сполученому Королівстві були: Роман Долинський, Василь Личманенко, Петро Веселовський, Іван Марченко, Іван Горобець.
Література
Перший основуючий з’їзд Союзу Гетьманців-Державників в Англії // Ранок. – Гайденау (Нижня Саксонія), 1950. – 7 січня. – С. 3-6. (продовження: 21 січня. – С. 1-2.)
Трощинський В. П. Еволюція українського монархізму // Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище / В. П. Трощинський. – Київ, 1994. – С. 144-187.
Маркусь В. Гетьманський рух // Енциклопедія Українознавства: словникова частина / Гол. ред. В. Кубійович. – Том 11: доповнення. – Париж; Нью-Йорк, 1995. – С. 17-20.
Осташко Т. С. Союз гетьманців-державників // Енциклопедія історії України. – Т. 9, Прил-С. – Київ, 2012. – С. 735.
Осташко Т. С. Український Союз Хліборобів-Державників (УСХД) // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. ‒ Кн. 2. – Київ, 2019. – С. 775-776.