Нікітін-Сольський Євген [Ewhen Nikitin-Solsky] – військовик; народився 7 січня 1892 р. в Житомирі (Україна; тоді – Волинська губернія, Російська імперія); помер 8 червня 1960 р. в Гаддерсфілді, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Еджертон в Гаддерсфілді.
Навчався в кадетському корпусі, відтак у військовому училищі. Під час Першої світової війни служив у 10-му гренадерському Малоросійському полку Російської імператорської армії, здобув ранг капітана. Протягом 1919 р. служив командиром сотні, відтак пішого куреня Житомирської юнацької школи Армії Української Народної Республіки (УНР). На початку 1920 р. став ад’ютантом новоствореної Кам’янецької юнацької школи. У листопаді того ж року під час відступу Армії УНР на захід перейшов зі школою на територію Польщі, де школа продовжувала працю в таборах для інтернованих. Далі служив ад’ютантом школи, в ранзі підполковника, не менше як до середини 1921 р.
З 1921 або 1922 р. жив бл. чотири роки у Станиславові (нині Івано-Франківськ), відтак переїхав до Биткова, біля Надвірної (Івано-Франківська обл.), на роботу в місцевій нафтовій промисловості. До 1939 р., а також у 1941-1943 рр., очолював відділ внутрішнього транспорту, який обслуговував копальню. 1926 р. став головою битківського відділу Українського Центрального Комітету в Польщі (організації емігрантів з Наддніпрянської України).
1943 р. зголосився до дивізії «Галичина», в якій служив у ранзі поручника. Незадовго до закінчення Другої світової війни в ранзі підполковника був назначений офіцером штабу новоствореної Української Національної Армії, у склад якої ввійшла дивізія. Під час здачі дивізії британській армії в Австрії в травні 1945 р. був у групі офіцерів на чолі однієї з трьох головних колон, якими вояки перейшли до таборів полонених в Італії. У таборі біля Белларії деякий час був комендантом одного з таборових полків, а відтак у таборі в Ріміні очолював технічний відділ, який займався будівництвом споруд, утриманням доріг тощо.
1947 р. разом з дивізією був перевезений у Сполучене Королівство. Після звільнення 1948 р. зі статусу військовополоненого поселився в м. Гаддерсфілд (графство Йоркшир, північна Англія), де прожив до кінця життя. Працював в інженерній компанії David Brown Industries. Був членом місцевих відділів Союзу Українців у Великій Британії та Об’єднання бувших Вояків Українців. Використовуючи свій досвід і володіння англійською мовою, часто допомагав іншим членам місцевої української громади у вирішенні питань, пов’язаних із поселенням в Сполученому Королівстві.
Література
Петрів В. Житомирська юнацька школа (продовження) // Літопис Червоної Калини. – Львів, 1936. – Ч. 7-8. – С. 15.
Funeral of Lt.-Col. E. A. Nikitin-Solsky // Huddersfield Daily Examiner. – 1960. – 11 June. – P. 7.
Верига В. Під сонцем Італії. – Торонто, 1984. – С. 23, 43, 45, 61, 152.
Стеткевич Л. Як з Бережан до кадри: спогади з дивізії. – Тернопіль. – 1998. – С. 198-200, 211-212, 214.
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). Книга І. – Київ, 2007. – С. 302-303.
Максим’юк М. Нафтові копальні Надвірнянщини. – Надвірна. – 2010. – С. 65-66.