Москаленко Валентин [Valentin Moskalenko] – хірург і професор; народився 23 лютого 1898 р. у м. Ворожба (Білопільський район, Сумська обл., Україна; тоді – Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія); помер 6 лютого 1986 р. в Ноттінґгамі, Англія (Сполучене Королівство); похований в Ноттінґгамі.
Навчався в 2-й державній гімназії у Нижньому Новгороді в Росії, а відтак у Військово-медичній академії в Петрограді (нині – Санкт-Петербург, Російська Федерація), яку закінчив 1921 р. з дипломом доктора медицини. До 1924 р. в тій же академії працював аспірантом, а відтак асистентом, та рівночасно – хірургом у факультетській хірургічній клініці.
Повернувшись в Україну, у 1925-1930 рр. викладав хірургію в Дніпропетровському медичному інституті (нині – Дніпропетровська медична академія) та працював хірургом в одній з міських лікарень. З 1931 р. до 1939 р. був професором і завідуючим кафедрою загальної хірургії факультетської клініки того ж інституту. У 1939-1941 рр. був професором і завідувачем факультетської хірургічної клініки в Харківському медичному інституті (нині – Харківський національний медичний університет). У 1940-1941 рр. рівночасно очолював відділення хірургії Українського рентгено-радіологічного та онкологічного інституту (нині – Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва) в Харкові, та був хірургом-консультантом військових лікарень у Харкові та Ізюмі. У 1942-1944 рр., за часів німецької окупації України, працював старшим хірургом почергово в лікарнях у Полтаві, Миргороді й Барі.
З квітня 1944 р. до початку 1945 р. працював помічником хірурга в обласній лікарні в м. Троппау (Судетська область, нині – м. Опава, Чеська Республіка), а відтак лікарем загальної практики і спеціалістом з хірургії в м. Штольберг (Гарц, Німеччина). У 1946-1947 рр. жив у Ґеттінґені (Німеччина), де був табір для українських переміщених осіб. Практикував як хірург, був медичним інспектором табору, провадив курси першої допомоги для його мешканців, та був хірургом-консультантом при Українській Санітарно-Харитативній Службі.
1947 р. переїхав у Сполучене Королівство. Деякий час у 1947-1948 рр. викладав англійську мову в транзитному таборі для Європейських добровільних робітників біля с. Вест Враттінґ, Кембриджшир. 9 серпня 1948 р. його включено до британського офіційного реєстру лікарів, і з того часу він працював хірургом у лікарнях: у 1948-1952 рр. в Енфілді в північному Лондоні (один рік у Chase Farm Hospital, відтак у War Memorial Hospital), а в 1952-1963 рр. – в м. Ґримзбі в східній Англії (Scartho Road Infirmary). Після цього переїхав до Ноттінґгаму. Вийшовши на пенсію, провадив приватну практику та деякий час працював у лікарні в м. Лаут у Східній Англії (Louth County Hospital).
У 1921-1941 рр. написав бл. 60 статей, доповідей та розділів книжок на різні теми, в тому числі загальної хірургії, топографічної анатомії, травматології, воєнної хірургії, нейрохірургії, онкохірургії тощо. Написав також підручник з перев’язування артерій, який вийшов 1932 р. в Харкові. У 1970-х роках опублікував декілька коротких статей у журналі «International Surgery». Його особистий архів знаходиться в бібліотеці рукописів Ноттінґгамського університету.
Література
Баранник С.І., Стусь, В.П. Внесок вчених-хірургів медичної академії у розвиток урології на Дніпропетровщині (до 100-річчя кафедри загальної хірургії ДЗ «ДМА МОЗ України») // Урологія. – Дніпро, 2018. – Т. 22. – № 2. – С. 95.