Гаврилів Ярослав [Jaroslaw Hawryliw] – гірничий інженер, громадський діяч; народився 30 березня 1889 р. в Криниці, Лемківщина (Криниця-Здруй; Новосондецький повіт, Малопольське воєводство, Польща; тоді – Австрійська Галичина); помер 8 липня 1963 р. в м. Сент-Олбанз, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Гатфілд Роуд у Сент-Олбанз.
Середню школу закінчив у Станіславі (нині Івано-Франківськ; у 1772-1918 та 1939-1962 рр. – Станіслав, 1918-1939 рр. – Станиславів). 1913 р. закінчив гірничий університет у м. Леобен (Австрія), одержавши диплом інженера гірничої справи. Під час Першої світової війни служив в австрійській армії і став поручником. Наприкінці 1918 р., після встановлення Західно-Української Народної Республіки, був назначений керівником копалень бурого вугілля на Коломийщині (с. Джурів та ін.). Невдовзі після того вступив до Української галицької армії (УГА) в ранзі поручника і служив при залізничній сотні. Після того, як у квітні 1920 р. залишки УГА на Правобережній Україні були роззброєні польським військом, був інтернований в польському таборі. 1 жовтня 1921 р. почав працювати в нафтовому гірництві в Биткові (бл. Надвірної, Івано-Франківська обл.), однак був звільнений польською владою з приводу його української національності. У 1928 р. працював у с. Небилів (Івано-Франківська обл.) До Другої світової війни жив також у Бориславі і Станиславові. З 1941 до 1944 р., під час німецької окупації Західної України, очолював у Станіславі гірниче управління південно-східної Галичини. В той час був засновником Спілки українських інженерів, яку німецька влада згодом ліквідувала. Після приходу радянських військ у Західну Україну в 1944 р., переїхав до Кракова (Польща), а пізніше до Чехословаччини. Після закінчення війни, за допомогою Адміністрації ООН з допомоги та відновлення (УНРРА), дістався до табору для переміщених осіб у Ландсгуті, Німеччина. Короткочасно був головою таборової ради.
1948 р. переїхав у Сполучене Королівство, де активно долучився до українського громадського життя. Став провідним членом Союзу Українців у Великій Британії (СУБ): у 1949-53 рр. – член Ради СУБ, 1954-55 р. – голова Контрольної Комісії СУБ, 1960-63 рр. – голова Союзу. З 1960 р. був головою президії Шевченківського Ювілейного Комітету (створеного для відзначення у Великій Британії 100-ліття з дня смерті Тараса Шевченка). Був також членом Об’єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії та Клюбу Старшин Українців. Із жовтня 1954 р. був представником на Велику Британію мюнхенського видавництва часописів «Сучасна Україна» й «Українська Літературна газета» (до 1960 р.) та журналу «Сучасність» (із 1961 р. до смерті).
Література
Гаврилів Г. [Я.] Від большевиків до Петлюри // Літопис Червоної Калини. – Львів, 1936. – № 9. – С. 17-20.
Гаврилів Я. Із воєнних споминів. // Українська Думка. – Лондон, 1963. – 18 липня. – С. 6.