Головна А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Меню Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Англійською

Донцов Дмитро [Dmytro Dontsov] – політичний теоретик, публіцист; народився 29 серпня 1883 р. в Мелітополі (Запорізька область, Україна; тоді – Таврійська губернія, Російська імперія); помер 30 березня 1973 р. в Монреалі (провінція Квебек, Канада); похований на українському цвинтарі Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі, США).

Дмитро Донцов

Навчався на юридичних факультетах університетів Санкт-Петербурга (до 1907 р.), Відня (1909-1911 рр.) та Львова (закінчив 1917 р.). Був провідним діячем Української соціал-демократичної робітничої партії (до Першої світової війни) та короткий час першим головою Союзу визволення України (1914 р.). Відтак очолював Українську інформаційну службу в Берліні (1914-1916 рр.), Бюро національностей Росії в Берні (1916-1917 рр.), Українське телеграфне агентство в Києві (1918 р.), відділ преси та інформації дипломатичної місії Української Народної Республіки в Берні (1919-1921 рр.). У 1922-1939 рр. жив у Львові, де працював редактором часопису «Заграва» (1923-1924 рр.) та журналів «Літературно-науковий вістник» (1922-1932 рр.) і «Вістник» (1933-1939 рр.), а також написав декілька книжок. У цьому періоді став провідним теоретиком українського націоналізму. На початку Другої світової війни був арештований польською владою. Вийшовши на волю після падіння Польщі, проживав у Данцигу (нині Гданськ), Берліні, Букарешті та Празі. При кінці війни, щоб уникнути захоплення радянським військом, з Праги переїхав в американську окупаційну зону Німеччини, а під кінець 1945 р. – до Парижа.

Будучи далі під загрозою захоплення радянською владою, на початку 1946 р., за допомогою тодішнього секретаря Центрального Українського Допомогового Бюро (ЦУДБ) Святослава Фроляка, таємно переїхав у Сполучене Королівство і замешкав у Лондоні. Протягом декількох місяців був співробітником Української Інформаційної Служби, яка діяла в приміщеннях ЦУДБ. 1947 р. працював у редакції тижневика «Український Клич» (який виходив із серпня того року до березня 1948 р. заходами Організації Українських Націоналістів [бандерівців] у Великій Британії) і дописував до майже кожного числа тижневика.

Під кінець 1947 р. виїхав у США, а звідти – в Канаду, де оселився. У 1949-1952 рр. викладав українську літературу в Монреальському університеті. Після цього займався в основному писанням книжок та статей до різних українських еміграційних періодичних видань – в тому числі до лондонських видань «Українська Думка», «Визвольний Шлях» і «The Ukrainian Review».

РК

Література

Мартинець В. Українське підпілля: Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 225-230.

Штепа П. Бібліографія творів Дмитра Донцова. – Віндзор, 1958.

Олеськів В. Короткий нарис розвитку «Визвольного Шляху» і «Української Видавничої Спілки». // Визвольний Шлях. – Лондон, 1962. – Ч. 4-5. – С. 518-520.

Сосновський М. Дмитро Донцов: політичний портрет. – Нью-Йорк; Торонто, 1974.

Motyl A. J. The Turn to the Right: The Ideological Origins and Development of Ukrainian Nationalism, 1919-1929. – New York, 1980. – P. 61-85.

Frolick S. W. Between Two Worlds: The Memoirs of Stanley Frolick / edited by L. Y. Luciuk and M. Carynnyk. – Toronto, 1990. – P. 135-136, 145-146, 152.

Luciuk L. Y. Searching for Place: Ukrainian Displaced Persons, Canada, and the Migration of Memory. – Toronto; Buffalo; London, 2000. – P. 92, 195, 371, 442-443.

Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів. Том 2, Частина 2: Листування Є. Коновальця з Д. Андрієвським (1927-1934 р.) / Упор. Ю. Черненко. – Київ, 2007. – С. 7-11.

Квіт С. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. – Львів, 2013.