Головна А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Меню Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
 Англійською

Андрієвський Дмитро [Dmytro Andrievsky] – архітектор, політичний діяч, публіцист; народився 27 вересня 1892 р. в селі Бодаква (Лохвицький район, Полтавська обл., Україна; тоді – Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія); помер 30 серпня 1976 р. в м. Дорнштадт (Німеччина), похований в Мюнхені, перепохований 2010 р. на Личаківському цвинтарі у Львові.

Дмитро Андрієвський

Вищу освіту почав здобувати в Петрограді, звідки 1917 р. повернувся в Україну. З кінця 1918 р. до 1920 р. працював у складі дипломатичної місії Української Народної Республіки у Швейцарії. 1920 р. переїхав у Бельгію, де закінчив навчання, здобувши диплом інженера-архітектора, і почав працювати за фахом. 1927 р. був обраний членом Проводу українських націоналістів (ПУН), що мав завдання підготувати конгрес 1929 р., на якому постала Організація Українських Націоналістів (ОУН). На цьому конгресі був затверджений членом ПУН, а відтак уповноважений керувати діяльністю ОУН у Бельгії. У 1930-х роках був також головою Української Національної Ради в Бельгії та секретарем Европейського Об’єднання Українських Організацій на чужині. Приїздив до Лондона на зустрічі з представниками ОУН Євгеном Ляховичем і Степаном Давидовичем, та з директором Українського Бюро Володимиром Кисілевським. Після поділу ОУН 1940 р. був провідним членом ОУН (мельниківців). Під час Другої світової війни переїхав в Німеччину. У січні 1944 р. був арештований німецькою владою, після чого був ув’язнений в концентраційних таборах.

Після війни повернувся в Бельгію. У лютому 1946 р. приїхав до Сполученого Королівства і став співробітником Центрального Українського Допомогового Бюро в Лондоні. З того часу до травня 1949 р. перебував частково в Лондоні, частково в Бельгії. Крім цього здійснив дві поїздки з виступами в українських громадах у Північній Америці (листопад 1947 р. – квітень 1948 р.; вересень 1948 р. – лютий 1949 р.) Другу поїздку здійснив, як представник Української Національної Ради (УНРади), створеної в Західній Європі 1948 р.

Із середини 1949 р. жив в основному в Німеччині. У 1950-1955 і 1960-х рр. був членом Виконного Органу УНРади. Деякий час був головою Спілки українських журналістів в Німеччині. Декілька років працював в редакції часопису «Новий Шлях» у Вінніпезі (Канада). Автор книжки «Російський колоніялізм і совєтська імперія» (Париж, 1958) та численних статей на тему українського націоналізму і міжнародної політики.

РК

Література

Мартинець В. Українське підпілля: Від У.В.О. до О.У.Н. – Вінніпеґ, 1949. – С. 154, 159-162, 201-205, 210-211, 282-284.

Мірчук, П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів: Перший том, 1920-1939. – Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк, 1968. – С. 65, 76-80, 86-92, 481-483, 503-507, 514, 520, 527-529.

Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 654-670, 694-695, 913-914.

Жданович О. Смерть сл. п. інженера Дмитра Андрієвського велика втрата для усієї української спільноти // Українське Слово. – Париж, 1976. – 12 вересня. – С. 1.

Frolick S. W. Between Two Worlds: The Memoirs of Stanley Frolick / edited by L. Y. Luciuk and M. Carynnyk. – Toronto, 1990. – P. 143-146.

Luciuk L. Y. Searching for Place: Ukrainian Displaced Persons, Canada, and the Migration of Memory. – Toronto; Buffalo; London, 2000. – P. 86, 92, 175-176, 359, 367, 419, 431, 442.

Кучерук О. Дмитро Андрієвський і процес підготовки Першого конгресу українських націоналістів 1929 р. // Український визвольний рух: науковий збірник. – Ч. 8. – Львів, 2006. – С. 76-101.

Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів. Том 2, Частина 2: Листування Є. Коновальця з Д. Андрієвським (1927-1934 р.) / Упор. Ю. Черненко. – Київ, 2007. – С. 5-34.

Martynowych O. A Ukrainian Canadian in London: Vladimir J. (Kaye) Kysilewsky and the Ukrainian Bureau, 1931-40 // Canadian Ethnic Studies. – Calgary, 2015. – Vol. 47, Nos. 4-5. – P. 280.