Український комітет [Ukraine Committee], також відомий під назвою Український (британський) комітет [Ukraine (British) Committee] – гурток осіб, зацікавлених Україною, що діяв у 1913-1915 рр. у Лондоні.
Комітет засновано 16 березня 1913 р. з метою «популяризувати в Англії всі питання, політичні, економічні, соціальні, літературні, музичні та наукові, що стосуються України» та «розвивати в Україні інтелектуальні та економічні впливи англо-саксонської цивілізації і стандарти індивідуальної емансипації».
Засновниками комітету були публіцист Джордж Раффалович, політичні діячі Володимир Степанківський і Маріян Меленевський, та музиколог Франсис Бартлетт. Влітку 1913 р. Степанківський вийшов з комітету і з того часу Раффалович, як почесний секретар, проводив його діяльність по суті одноосібно. У 1913 і 1914 рр. в комітет вступило декілька нових членів, в тому числі видатний історик Роберт Вільям Сітон-Вотсон.
Комітет утримував тісні зв’язки з Українським інформаційним комітетом у Львові, створеним у листопаді 1912 р. з метою поширення в Європі ідеї незалежної України. Після початку Першої світової війни лондонський Український комітет намагався здобути підтримку в англомовному світі для українського національного руху. Однак він швидко втратив вплив після того, як Сполучене Королівство вступило у війну, як союзник Росії. Комітет перестав існувати в листопаді 1915 р. коли Раффалович емігрував у США.
У 1914 р. в Лондоні вийшла книжечка, основну частину якої становив меморандум про українське питання в його національному аспекті, що його уклав Ярослав Федорчук від імені лондонського Українського комітету та Української Громади в Парижі («Memorandum on the Ukrainian Question in its National Aspect»).
Література
Saunders D. Britain and the Ukrainian Question (1912-1920) // The English Historical Review. – Oxford, 1988. – Vol. 103, no. 406 (January). – P. 40-68.
Середа О. Англійські зв’язки львівських українців напередодні Першої світової війни // Львів: місто - суспільство - культура, Збірник наукових праць. – Львів, 1999. – С. 431-452.