Витвицький Степан [Stepan Vytvytsky] – юрист, дипломат, політичний діяч; народився 13 березня 1884 р. в с. Угорники (Івано-Франківська міськрада, Івано-Франківська область, Україна; тоді – Станіславський повіт, австрійська Галичина); помер 19 жовтня 1965 р. в Нью-Йорку (США), похований на українському цвинтарі св. Андрія в Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерзі, США).
Навчався на юридичних факультетах Львівського університету та пізніше Віденського, де в 1910 р. здобув ступінь доктора права. З 1910 р. займався адвокатською практикою в Дрогобичі. У 1915-1918 рр. у Львові член редакції газети «Діло», в 1918 р. редактор газети «Свобода».
Із листопада 1918 р. секретар Української Національної Ради Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Після акту злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою (УНР) 22 січня 1919 р. перебував на службі державного секретаріату закордонних справ УНР, очолював делегації Західної області УНР на міжнародних переговорах. У жовтні 1920 р. у Відні ввійшов до складу уряду ЗУНР в еміграції, в якому керував роботою секретаріату закордонних справ. Із лютого 1921 р. до березня 1923 р. очолював дипломатичні місії ЗУНР у Парижі і Лондоні.
У 1924 р. відновив адвокатську практику в Дрогобичі. Провідний діяч Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО). У 1935-1939 рр. депутат польського сейму від УНДО. У 1939 р. емігрував на Захід. У 1945 р. брав участь у створенні Центрального представництва української еміграції в Німеччині, а в 1948 р. – Української Національної Ради (УНРади). У 1949 р. обраний заступником голови Виконного Органу (ВО) УНРади. У 1951 р. виїхав до США як уповноважений представник ВО. У березні 1954 р. обраний головою ВО і президентом УНР в екзилі.
Література
Витвицький С. Галичина в міжнародній політиці в 1914-1923 роках // Український історик – Нью-Йорк, 1995. – Ч. 1-4. – С. 100-118.
Головченко В. І. Витвицький Степан // Українська дипломатична енциклопедія. – Том І. – Київ, 2004. – С. 205.