Волинець Омелян [Emil Wolynec] – лікар, громадський діяч, меценат; народився 29 травня 1907 р. в с. Селиська, Лемківщина (Сєдліска; Березівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща; тоді – австрійська Галичина); помер 15 березня 1990 р. в Лондоні, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Ґаннерзбері в Лондоні.
1926 р. закінчив українську державну чоловічу гімназію у Перемишлі і вступив на медичний факультет Яґеллонського університету в Кракові, де 1931 р. здобув докторат. У 1932–39 рр. працював лікарем загальної практики у державних лікарнях Кракова, а також брав участь у громадському житті українців у Польщі. 21 травня 1938 р. став головою філії Українського гігієнічного товариства у Кракові. На початку Другої світової війни приїхав у рідне село на Лемківщину. Відтак у 1939–40 рр. займався приватною медичною практикою у м. Горлицях. З осені 1939 р. – активний член Українського комітету в цьому місті, перетвореного згодом у делегатуру Українського допомогового комітету в м. Ясло. У червні 1940 р. був заарештований гестапо і засланий до концтабору в Освєнцімі, а згодом (1944 р.) – у Саксенгаузені. В ув’язненні перебував аж до кінця війни. 19 березня 1945 р. був засуджений до смертної кари, але завдяки лікарю-німцеві з адміністрації табору врятувався втечею.
1946 р. емігрував до Італії, а звідти того ж року переїхав до Англії. Після проходження післядипломного курсу навчання та складення іспиту із судової медицини та гігієни у Лондоні в 1948 р. одержав право лікарської практики. Спочатку працював терапевтом та акушером (під керівництвом д-ра Станіслава Яклінського з м. Ясла), а згодом пройшов спеціалізацію із медичної психології і перейшов на роботу у психіатричну лікарню Тавісток (Tavistock Clinic) у Лондоні, відділення неврології. Окрім праці у державній клініці, провадив також приватну практику – до виходу на пенсію 1977 р. Член Британської медичної асоціації, Королівської колегії гінекологів та акушерів. В 1947-48 р. був членом управи Союзу Українців у Великій Британії. У 1950-х і на початку 1960-х рр. голова Української Соціалістичної Партії в екзилі, від імені якої увійшов до Представництва Виконного Органу Української Національної Ради у Великій Британії. Член британської Партії праці, засновник української професійної організації у Великобританії (відділу Об’єднання робітників загального профілю і працівників транспорту).
Меценат-жертводавець (разом зі своєю дружиною Іриною – уроджена Глубоцька) на українські релігійні та культурно-наукові установи: на потреби патріарха Української Греко-Католицької Церкви Йосифа Сліпого, монастир отців Студитів у Римі, видання Енциклопедії Українознавства у Сарселі (1984 р.), Український науковий інститут Гарвардського університету (1982 р.). У липні 1952 р. опублікував статтю «З історії українського професійного руху» в журналі «Вільний український робітник» (Париж).
Література
Логаза М. Українські лікарі в Західній Европі // Лікарський Вісник . – Чикаґо, 1963. – Ч. 4. – С. 49.
Меценатський дар з Великобританії // Свобода. – Джерзі-Сіті; Нью-Йорк, 1982. – 13 січня. – С. 3.
Д-р Волинець Омелян: Фундатор-меценат ЕУ // Вісті із Сарселю. – Париж, 1983-1984. – Ч. 25. – С. 5.
Доброчинці з Великої Британії // Америка. – Філадельфія, 1985. – 19 квітня. – С. 1.