Сесь Памфіл [Pamfil Ses] – інженер-керамік, письменник; народився 16 лютого 1897 р. в с. Кам’янка (Амур-Нижньодніпровський район, Дніпро, Україна; тоді Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія); помер 18 жовтня 1992 р. в Лестері, Англія (Сполучене Королівство).
Закінчивши середню освіту в Катеринославі (нині – Дніпро), у травні 1916 р. був мобілізований в Російську імператорську армію. Закінчив школу молодших офіцерів та військову ветеринарну школу, після чого служив ветеринаром при війську. Після встановлення в Україні радянської влади навчався в Миргородському художньо-керамічному технікумі, який закінчив 1929 р., одержавши диплом інженера-кераміка. До 1931 р. працював у науково-дослідному інституті будівельних матеріалів у Ростові. Відтак переїхав у селище Токарівка на Волині (нині – Першотравенськ, Житомирська обл.) де працював на заводі ізоляторів для дротів високої напруги (нині – Першотравенський завод електротехнічного фарфору).
1933 р. повернувся до Дніпра (тоді – Дніпропетровськ), де працював на металургійному заводі до 1941 р. Спочатку був завідуючим лабораторії вогнетривких матеріалів, а відтак займався дослідженнями в галузі кераміки і проєктуванням печей для опалу керамічних виробів. Здійснив декілька винаходів з використання вогнетривких матеріалів, друкував наукові статті, та отримав нагороди за свої праці. 1942 р., під час німецької окупації України, створив власну керамічну майстерню в с. Жовте (П’ятихатський район, Дніпропетровська обл.), в якій виготовляв предмети з теракоти і порцеляни для задоволення потреб села. При співпраці гончарів і художників також виготовляв декоративні вироби. Виїхавши 1944 р. в Німеччину, після закінчення Другої світової війни в Реґенсбурзі розбудував керамічну майстерню, в якій виготовлялися різні декоративні вироби (барельєфи, скульптури, вази тощо).
1948 р. переїхав у Сполучене Королівство. Спочатку поселився в Стоук-он-Тренті (середня Англія), де працював на порцелянових заводах, а пізніше переїхав до Лестера. У вільному часі виконував погруддя та барельєфи видатних постатей з української історії та орнаментальні керамічні вироби. Займався поезією, видав власним накладом віршований твір «Лелеки» у двох частинах (1960, 1969 рр.) і збірку політичної поезії «Ярема в ярмі комунізму» (1961, під псевдонімом П. Спека). Шість інших його творів залишилися не виданими. Автор багатьох статей, головно на політичні теми, які появилися у журналах «Визвольний Шлях», «Ранок» та в часописах «Українська Думка», «Канадійський Фармер», «Український Світ», «Батьківщина», «Мітла». Обраний членом Ради Союзу Українців у Великій Британії (СУБ) у 1954, 1955, 1956 рр. та головою Мирового Суду СУБ у 1962, 1963 рр. Був членом британського осередку Союзу Гетьманців Державників.
Література
Сесь-Марченко Н. В'язанка споминів... // Реґенсбурґ: статті, спогади, документи / Гол. ред. О. Кушнір. – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1985. – С. 612-616.
Сесь-Марченко Н. У пам’ять мого батька // Відомості Єпархіяльного Управління УАПЦ у Великій Британії. – Лондон, 1993. – Ч. 1. – С. 51-53.