Парамонів Олексій [Alex Paramonov] – інженер-лісівник, спеціаліст у галузі лісоохорони, ентомолог; народився 10 березня 1903 р. у м. Полоцьку (Вітебська обл., Білорусь; тоді – Вітебська губернія, Російська імперія); помер 18 вересня 1967 р. в м. Бордон, Англія (Сполучене Королівство), похований на цвинтарі в с. Гедлі поблизу Бордона.
Народився в українській сім’ї лісничого (начальника Акерманського лісництва; нині – м. Білгород-Дністровський Одеської обл.). Закінчив Чорноліський лісний технікум (нині – Чорноліська лісна школа) на Кіровоградщині. Працював у лісовому господарстві УРСР: співробітник Дарницької лісової дослідної станції біля Києва, лісомеліоратор. Після заснування в березні 1930 р. Українського науково-дослідного інституту (НДІ) лісового господарства в Харкові (з 1931 р. – Всесоюзний НДІ ліс. госп-ва та агролісомеліорації) став старшим науковим співробітником лісоентомологічної групи сектора охорони лісів у цьому НДІ. Обстежував ліси Петрівського лісгоспу на Харківщині (1930 р.) та Кременчуцької округи на Полтавщині (1930 і 1934 рр.), у 1931 і 1933 рр. виїжджав в експедицію на Північний Кавказ, а в 1932 р. проводив дослідження в Одеській окрузі, у Молдавії та в Криму. У 1937 р. заочно закінчив (з відзнакою) Ленінградську лісотехнічну академію (нині – Санкт-Петербурзька державна лісотехнічна академія). Обіймав посаду старшого лісопатолога Управління лісів УРСР. Викладав на посаді доцента в Київському лісогосподарському інституті і був постійним позаштатним науковим співробітником Всеукраїнської академії наук. Крім того, працював старшим науковим співробітником Української центральної лісової дослідної станції; винайшов методику авіахімічного знешкодження соснового шовкопряда (шкідника хвойних дерев), яку в 1939 р. випробував у лісах на Чернігівщині. Опублікував чотири статті у «Збірнику праць Зоологічного музею Академії наук УРСР» (1934–36 рр.), дописував до журналу «Лесное хозяйство» (1940, 1941).
В часі Другої світової війни (ймовірно в 1943 р.) був змушений виїхати в Німеччину. Наприкінці війни перебував у таборі для переміщених осіб у Баварії. У 1945 р. став членом-кореспондентом науково-дослідного сектора Українського технічно-господарського інституту (УТГІ) в Реґенсбурзі, з яким тісно співпрацював аж до кінця життя (під час перебування в Німеччині і після виїзду з неї): з 1952 р. – доцент, з 1961 р. – професор УТГІ (м. Мюнхен). У січні 1947 р. переїхав у м. Корбах (земля Гессен, Німеччина) і впродовж приблизно двох років працював інженером-лісотехніком Лісового інституту при Ґетінгенському університеті.
У листопаді 1948 р. емігрував у Сполучене Королівство, де до кінця 1951 р. працював на різних посадах, мешкав у м. Кітлі (графство Західний Йоркшир). На початку 1952 р. перейшов на роботу в дослідну лісову станцію лісового відомства Великої Британії (Forestry Commission) в м. Фарнгам (графство Саррі), працював старшим науковим співробітником у лабораторії відділу лісової ентомології цієї станції (до кінця лютого 1964 р.). У цей період опублікував чотири наукові статті (у співавторстві) у журналах «Forestry Commission Report on Forest Research» (1957, 1962) та «The Entomologist’s Monthly Magazine» (1959, 1962). Продовжуючи співпрацю з дослідним сектором УТГІ, опублікував низку праць у виданнях цього інституту: «Науковий Бюлетень УТГІ» (1952, 1953), «Наукові Записки УТГІ» (у п’ятьох числах за період 1962–66 рр.). Перебуваючи у Великій Британії, у 1954 р. став позаштатним співробітником Інституту для вивчення СССР у Мюнхені і опублікував цілу серію наукових праць з лісівництва у виданнях цього закладу: «Бюллетень Института» (1954), «Вестник Института» (1955; 1956; 1957; 1959; 1960), «Український Збірник» (1957), «Ukrainian Review» (1957), «Caucasian Review» (1957; 1959), «Беларуский Сборник» (1958), «Belorussian Review» (1960), «Studies on the Soviet Union» (1962). Підготував також посібник «Авиация в борьбе с лесными вредителями в СССР» (1959 р., перевиданий англійською мовою 1963 р. в США під назвою «Aerial control of forest pests in the USSR»), дві статті для «Українського лісницького альманаху, 1946–1956» (Нью-Йорк, 1958) та «Німецько-український лісотехнічний словник» (залишився у рукописі).
Весною 1964 р. виїхав на науково-дослідну роботу у Венесуелу, де завідував кафедрою лісової ентомології лісотехнічного факультету Університету Анд (Universidad de los Andes) у м. Меріда (до початку літа 1966 р.). У цей період опублікував п'ять статей (у співавторстві, усі – 1965 р.): чотири у виданнях «Revista Forestal Venezolana» і «Boletín del Instituto Forestal Latinoamericano de Investigación y Capacitación», а одну – у британському журналі «Proceedings and Transactions of the South London Entomological and Natural History Society». Наприкінці червня 1966 р. (у зв'язку із хворобою) повернувся в Англію.
Основні наукові зацікавлення – охорона лісів, боротьба із шкідниками-паразитами дерев, стан лісового господарства різних регіонів колишнього СРСР. Крім того, був автором науково-популярних публікацій (про музичні інструменти, УТГІ, «Слово о полку Ігоревім», карту України XVI ст., битви половців, слов’янське військо Х–ХІІ ст. та ін.) у газетах «Українська Думка» (1955-1959) та «Українські Вісті» (1962) і в журналах «Науковий Бюлетень УТГІ» (1952), «Вісті УТГІ» (1953), «The Ukrainian Review» (Лондон, 1958), «Сурмач» (1962) та «Наукові Записки УТГІ» (1962, 1964).
Література
Луговиківна М. Олексій Яковлевич Парамонів // Комуніст. – Київ, 1940. – 25 грудня. – С. 2.
Корнеєв В. О. Справжнє життя Сергeя Лесного (матеріали до біографії Сергія Яковича Парамонова) // Українська ентомофауністика. – Київ, 2014. – Т. 5, № 1. – С. 8, 14, 19, 20, 23, 28, 39.