Малець (Мальцев) Віктор [Victor Maletz (Malec, Maltsev)] – військовик, громадський діяч; народився 1 жовтня 1894 р. (за іншими даними – 1896 р.) у м. Чугуїв (Харківська обл., Україна; тоді – Харківська губернія, Російська імперія); помер 9 липня 1969 р. у Лондоні, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Ґаннерзбері в Лондоні.
Закінчивши гімназію в Чугуєві, вступив на медичний факультет Харківського університету. Під час Першої світової війни був мобілізований до Російської імператорської армії (1915 р.) і закінчив Олександрівське військове училище в Москві (1916 р.). Брав участь у війні і закінчив службу в російській армії у ранзі штабс-капітана.
З грудня 1917 р. служив у військах Української Центральної Ради, потім в Армії Української Народної Республіки (УНР). З грудня 1918 р. був курінним і полковим командиром в Армії УНР, двічі зазнав поранення, був підвищений до рангу підполковника. Після відступу Армії УНР на захід в листопаді 1920 р. був інтернований польською владою в різних таборах для інтернованих. У 1923 р. переїхав у Чехословаччину, де в 1928 р. закінчив навчання в хіміко-технологічному відділі Української Господарської Академії в Подєбрадах з титулом інженера. Того ж року переїхав у Варшаву де вступив до польського війська як контрактовий офіцер (відповідно до договору між польською владою та урядом УНР в еміграції стосовно підготовки кадрів для майбутнього відтворення українських збройних сил). У 1934-1936 рр., в ранзі майора, навчався в польській Вищій Військовій Школі у Варшаві. На початку Другої світової війни у вересні 1939 р. служив начальником штабу військової частини, яка обороняла Краків перед наступом німецького війська. З упадком міста відступив зі своєю частиною в Угорщину.
З Угорщини згодом повернувся до Кракова, де перебував військовий штаб Організації Українських Націоналістів під проводом Андрія Мельника – ОУН(м), і в 1940 р. там же очолив офіцерську школу ОУН(м). З осені 1941 р. до початку 1943 р. перебував у центральній Україні як член похідної групи ОУН(м), рівночасно виконуючи функції директора Смілянського, а відтак Кіровоградського (нині – м. Кропивницький), окружного управління цукрової промисловості.
У травні 1943 р. зголосився до дивізії «Галичина», однак не був прийнятий з огляду на стан здоров’я. Натомість став урядовцем при Військовій Управі, яка займалася набором до дивізії та опікою над вояками і їхніми родинами. У березні 1945 р. увійшов (у ранзі полковника) до штабу Української Національної Армії, формування якої – на основі дивізії «Галичина» – почалося при кінці війни. У травні того ж року, коли дивізія здалася британському війську в південній частині колишньої Австрії, переїхав до м. Шпітталь, де був збірний пункт дивізії, і відтак перебував у британських таборах військовополонених біля Белларії та Ріміні в Італії.
1947 р. у складі колишньої дивізії «Галичина» був перевезений у Сполучене Королівство, а в 1948 р. був звільнений із статусу військовополоненого. У 1949-1958 рр., був членом Представництва Виконного Органу Української Національної Ради у Великій Британії, відповідальним за військові справи. У 1950-60-х роках був членом ради Об’єднання Українців у Великій Британії, а згодом став штатним працівником цієї організації. З 1951 р. був головним редактором органу Союзу Українців бувших Вояків у Великій Британії «На Стійці». 1957 р. на основуючому з’їзді Клюбу Старшин Українців був обраний його головою. У 1963 р. став першим головою Української Комбатантської Ради у Великій Британії (координаційного центру різних ветеранських організацій) і залишився на цій посаді до кінця життя.
Література
Костюк А. Полк. Віктор Малець 1894-1969 // Вісті Комбатанта. – Торонто; Нью-Йорк, 1969. – Ч. 5. – С. 56-57.
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). Книга І. – Київ, 2007. – С. 265-276.
Верига В. Полум'яне серце військовика: Віктор Малець // На службі народній: Визначні постаті української діяспори / В. Верига. – Львів; Торонто, 2007. – С. 134-141.
Kolańczuk A. Ukraińscy generałowie w Polsce: emigranci polityczni w latach 1920-1939. – Przemyśl, 2009. – S. 154-155.