Бура Микита [Nikita Bura] – учитель та політичний, громадський і церковний діяч; народився 31 березня 1896 р. в с. Великий Олексин (Рівненський район, Рівненська область, Україна; тоді – Рівненський повіт, Волинська губернія, Російська імперія); помер 6 червня 1985 р. в Канаді.
У 1920 р. завершив педагогічну освіту, і в 1920-1924 рр. учителював в школі в Рівненському повіті (в той час у складі Польщі). З 1922 р. працював в органах ґмінного і повітового самоврядування, був війтом Рівненської ґміни. Один із засновників (у 1931 р.) і генеральний секретар (до 1936 р.) Волинського українського об’єднання. У 1930, 1935 і 1938 рр. обраний послом до польського сейму від Безпартійного блоку співпраці з урядом. У 1938-1939 рр. віцепрезидент Української парламентської репрезентації Волині.
У 1939 р. був арештований радянською владою і разом з родиною вивезений на Сибір. У серпні 1943 р. прибув до Сполученого Королівства через Середній Схід з групою військовослужбовців Польських збройних сил (Армії Андерса). Утримував зв'язки з польським еміграційним урядом у Лондоні. Став керівником канцелярії головного православного капелана в Польських збройних силах у Сполученому Королівстві, архієпископа Сави Совєтова. У серпні 1945 р. став головою тимчасової управи Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах. У січні 1946 р. обраний першим головою Союзу Українців у Великій Британії, і переобраний роком пізніше. У 1947 р. належав до ініціативної групи для створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) у Великій Британії, і в серпні того ж року призначений членом Церковної Ради УАПЦ у ВБ. У 1948 р. виїхав у Канаду.