Токаржевський-Карашевич Ян [Jan Tokarzewski-Karaszewicz] – дипломат, політичний і громадський діяч, історик; народився 24 червня 1885 р. в с. Чабанівка (Кам’янець-Подільський район, Хмельницька обл., Україна; тоді – Ушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія); помер 18 листопада 1954 р. в Лондоні, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Ґаннерзбері в Лондоні; перепохований у 1978 р. на українському цвинтарі св. Андрія в Саут-Бавнд-Бруку (штат Нью-Джерзі, США). Чоловік Оксани Токаржевської-Карашевич.
Походив з литовсько-польського шляхетського роду. Закінчив гімназію в Житомирі 1906 р. Студіював філософію і політичні науки в університетах Фрібура, Відня, Тулузи та Мюнхена. В 1910-18 роках проживав у рідному селі, де управляв своїми маєтками. Був членом і уповноваженим Генеральним контролером Подільського земського комітету Червоного Хреста та згодом членом Ушицької повітової та Подільської губернської земських рад.
З 1918 р. перебував на дипломатичній роботі Української Держави а відтак Української Народної Республіки (УНР), спершу радником у посольстві у Відні (червень 1918-червень 1919 р.), а відтак радником у посольстві у Стамбулі (з серпня 1919 р.), тоді тимчасовим повіреним у справах у тому ж посольстві, а вкінці послом у Стамбулі до грудня 1921 року. У своїй дипломатичній діяльності докладав зусилля щодо визнання української держави Ватиканом. В 1922-1924 рр. займав посади віцеміністра, а також керівника міністерства закордонних справ емігріційного уряду УНР в м. Тарнові, Польща. В 1924-1936 рр. перебував у Парижі, де виступав як публіцист у різних виданнях, пропагуючи українську справу; там же був генеральним секретарем Французького товариства українознавства та був головою ради Міжнародного геральдичного інституту. В 1936-1948 рр. проживав у Римі де дописував до різних італійських часописів, читав лекції про Україну і проводив дослідницьку роботу в архівах і бібліотеках.
У серпні 1948 р. переїхав до Лондона, де взяв активну участь у праці Антибольшевицького Блоку Народів (АБН). Був членом Центрального комітету АБН та, у 1948-1954 рр., головою Делеґатури АБН у Великій Британії. Був також одним з перших співробітників журналу «Визвольний Шлях», у якому деякі його статті друкувалися під псевдонімом І. Остикович або криптонімом «Т. К.». У 1951 р. був учасником переговорів з іспанським урядом щодо впровадження української програми в іспанське радіо.
Автор праць українською, польською, французькою, італійською, німецькою та англійською мовами на тему української історії, літератури та геральдики. Неопублікованою лишилась його праця «Історія української дипломатії».
Література
Prince Ivan Tokarzhevsky-Karashevych (1885-1954) // The Ukrainian Quarterly. – New York, 1955. – No. 1 (Winter). – P. 73-74.
Курас Г. Дипломат, історик, патріот (Іван Токаржевський-Карашевич) // Наукові записки. Матеріали Другої міжнародної наукової конференції «Українська діаспора: проблеми дослідження». Історичні науки. – Вип. 9. – Острог, 2007. – С. 184-190.
Маквей А. Свята Столиця й Україна. Дипломатичне посередництво Князя Токаржевського Карашевича // Поступ. – Вінніпеґ, 2008. – 9 березня. – С. 7, 12, 14.