Щербаківський Вадим [Wadym Stscherbakiwskyj] – археолог, етнограф, мистецтвознавець; народився 17 березня 1876 р. в с. Шпичинцях (Ружинський район, Житомирська обл., Україна; тоді – Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія); помер 18 січня 1957 р. в м. Брайтон, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Ґаннерзбері в Лондоні.
Середню освіту почав в Києві і закінчив 1895 р. в Ніжині, після чого студіював в Санкт-Петербурзькому і Московському університетах. У 1902-1906 рр. студіював у Київському університеті де закінчив історично-філологічний факультет і пройшов курс історії мистецтва. Весною 1907 р. був арештований і ув’язнений за причетність до українського національного руху. У грудні того ж року його звільнено і відправлено у вигнання за кордон. Переселився до Львова, де був запрошений митрополитом Андреєм Шептицьким на посаду співпрацівника заснованого ним музею (нині – Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). У цей час займався дослідженнями у південній частині Галичини, Буковині та Закарпатті – вивчав народний побут, звичаї, різні типи селянського одягу, зразки народного будівництва, а також зібрав чимало вартісних предметів для музейної збірки. Під кінець 1910 р. повернувся до Києва. У 1912-1922 рр. був директором археологічного відділу природничо-історичного музею в Полтаві. 1917 р. став ректором організованого при музеї Українського народного університету.
1922 р. виїхав до Праги, де безперервно до 1945 р. був професором археології в Українському Вільному Університеті (УВУ). Був також довголітнім продеканом або деканом філософічного факультету УВУ, професором археології в Українському Високому Педагогічному Інституті ім. М. Драгоманова, співзасновником Українського Історично-Філологічного Товариства (1923 р.). Наприкінці травня 1945 р. переїхав в Німеччину, де став головним ініціатором відновлення діяльності УВУ в Мюнхені. Був першим ректором відновленого університету (1945-1947 рр.), проректором (1947-1948), а відтак деканом філософічного факультету (1948-1951). Передавши керівництво університетом, з 1947 р. присвятив більше уваги науковій роботі в межах Української Вільної Академії Наук та Наукового Товариства ім. Шевченка (дійсним членом якого був обраний 1930 р.), відновив Історично-Філологічне Товариство і готував власні праці.
20 вересня 1951 р. переїхав до Лондона, з наміром працювати над цінним матеріалом про Україну в Бібліотеці Британського музею (нині – Британська бібліотека). В Англії знаходився під опікою Союзу Українців у Великій Британії (СУБ). З березня 1952 р. до серпня 1953 р. був заступником голови Комісії Допомоги Українському Студентству у Великій Британії. Друкувався в журналі «Визвольний Шлях». Продовжував свою наукову працю над темами етнографії, народних звичаїв, мистецтва. Зокрема, завершував роботу над книгою «Українська Хата», до якої зберігав 50 кольорових малюнків різних митців і 20 фотознімків, які творили збірку майже трьох поколінь. Книга була видана заходами СУБ у 1980 р. (під назвою «Орнаментація української хати»). При кінці життя перебував в санаторії в м. Брайтон.
Написав біля 100 наукових праць, головніші серед яких: «Деревляні церкви на Україні і їх типи» (Львів, 1906), «Архітектура у ріжних народів і на Україні» (Львів-Київ, 1910), «Українське мистецтво. І: Деревляне будівництво і різьба на дереві» (Львів-Київ, 1913), «Основні елементи орнаментації українських писанок та їхнє походження» (Прага, 1925), «Українське мистецтво. ІІ: Буковинські і галицькі дерев’яні церкви, надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці» (Київ-Прага, 1925), «Трипільська культура» (Прага, 1941), «Кам’яна доба в Україні» (Мюнхен, 1947), «Пам'яті Василя Григоровича Кричевського» (Лондон, 1954), «Життя і діяльність Олександра Антоновича Кошиця» (Лондон, 1955), «Орнаментація української хати» (Рим, 1980), «Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці» (Київ, 1995), «Архітектура на Україні» (Полтава, 2006).
Архівна спадщина Вадима Щербаківського
Архівна спадщина вченого розпорошена і знаходиться як в Україні так і в еміграції. Дещо з архіву та своєї колекції він залишив у Києві у брата Данила Щербаківського (археолог, музейний діяч). Після його самогубства у 1927 році, речі і листи Вадима Щербаківського, що переховувались у Лаврському музеї, зникли.
У Полтавському музеї були матеріали археологічних розкопок, записи, замальовки й плани, частина фото- і негатеки вченого. Зібрання було розпорошено й почасти знищено новою адміністрацією.
У Празі, під час термінового виїзду Вадима Щербаківського з радянської окупаційної зони, залишились архів і фотоколекція за 1922-1945 роки. Після Другої світової війни архіви еміграційних установ та особисті фонди емігрантів були вивезені до СРСР як «дар» чехо-словацького уряду. Ці матеріали опинились у спецфондах державних архівів Москви, Києва та інших міст.
Друга група його матеріалів залишилась в Державному центральному архіві в Празі (фонд «Український музей в Празі»).
Частина документальних матеріалів, що охоплює життя і діяльність Вадима Щербаківського після Другої світової війни, його особисті речі, листування, рукописи, фото, документи, інше, зберігається в Бібліотеці і Архіві ім. Т. Шевченка в Лондоні. Вони поступово досліджуються і готуються до публікації.
Література
Липа Ю. Шукачі найглибого: про Данила і Вадима Щербаківських // Обрії. – Львів, 1936. – 2 квітня.
Г. Н. Прощання проф. д-ра Вадима Щербаківського // Українське Слово. – Париж, 1951. – 7 жовтня. – С. 1.
Федчиняк, І. Проф. д-р В. Щербаківський // Сурмач. – Лондон, 1956. – Ч. 1-2. – С. 8-13.
Мірчук І. Проф. д-р В. Щербаківський (1876-1957) // Визвольний Шлях. – Лондон, 1957. – Ч. 3. – С. 328-330.
Щербаківський В. Мемуари // Визвольний Шлях. – Лондон, 1962. – Ч. 3. – С. 301-310. (продовження в наступних числах до 1963, Ч. 5).
Кеннеді-Грімстед П., Боряк Г. Доля скарбів української культури під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. – Київ, 1991. – С. 24-25.
Шкромида Д., Пекарська Л. Архів Вадима Щербаківського в Лондоні // Українська Думка. – Лондон, 1995. – 23 листопада, 30 листопада, 14 грудня.
Пекарська Л., Шкромида Д. Вадим Щербаківський // Київська старовина. – Київ, 1996. – Ч. 4-5. – С. 101-106.
Крушельницька Л. Праця українських археологів в еміграції (В. Щербаківський, Л. Чикаленко, І. Борковський) // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. – Львів, 1998. – Том 235. – С. 638-642.
Гончаренко М.Е. В.М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу // Українська біографістика: Зб. наук. пр. – Київ, 2010. – Вип. 7 – С. 295-305.