Олесницький Ярослав [Jaroslav Olesnitsky] – юрист, дипломат, політичний діяч; народився 1875 р. в м. Галичі (Івано-Франківська обл., Україна; тоді – австрійська Галичина), помер 15 липня 1933 р. в м. Золочеві (Львівська обл., Україна; тоді – Тернопільське воєводство, Польща).
У жовтні 1918 р. обраний до Української Національної Ради, яка в наступному місяці проголосила створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Став радником державного секретаріату закордонних справ ЗУНР і ввійшов у склад делегації ЗУНР на проголошенні акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. в Києві.
28 січня 1919 р. призначений першим радником лондонської дипломатичної місії УНР, яка прибула до Лондона в травні. Після відходу з посади голови місії Миколи Стаховського у вересні 1919 р. – тимчасовий повірений у справах до січня 1920 р. Після відставки наступника Стаховського Арнольда Марґоліна назначений головою місії. Спільно з Марґоліном займався підготовчою роботою в справі прийняття України в членство Ліги Націй. У 1921 р., після завершення роботи місії, повернувся до Львова.
У 1921-1922 рр. викладав у Львівському (таємному) українському університеті. Із 1923 р. жив у Золочеві, де займався адвокатською практикою. У 1930 р. обраний до сейму польської республіки, як представник Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО).