Лісевич Володимир [Wolodymyr Lisewycz] – юрист, громадський діяч; народився 5 травня 1899 р. в Івано-Франківську (Україна; тоді Станіслав, австрійська Галичина); помер 14 серпня 1973 р. в Манчестері, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Southern Cemetery в Манчестері.
Закінчивши гімназію в 1917 р., навчався в офіцерській школі в Чехії. 1918 р. вступив до Української Галицької Армії і в червні 1919 р. брав участь у Чортківській офензиві проти польської армії. Був ранений і потрапив у полон, після чого перебував у польських таборах військовополонених. Після звільнення вступив до Львівського університету й здобув диплом з права й економіки. Згодом працював у Львові юрисконсультом (можливо в юридичному відділі Ревізійного Союзу Українських Кооперативів). Під час Другої світової війни працював в організації Український червоний хрест, відновленій 1941 р. Згодом виїхав на Захід, і після війни працював в Міжнародній організації у справах біженців (ІРО).
Близько 1950 р. переїхав у Сполучене Королівство і поселився в Манчестері. З березня 1953 р. до березня 1954 р. був головою Союзу Українців у Великій Британії (СУБ). Був одним з ініціаторів заходів, які завершилися створенням 1955 р. кооперативної спілки «Нова Фортуна». Деякий час був учителем у школі українознавства при відділі СУБ у Манчестері.