Демкович-Добрянський Михайло [Michael Dobriansky] – журналіст, історик, громадсько-політичний діяч; народився 7 листопада 1905 р. в с. Лагодів (Перемишлянський район, Львівська обл., Україна; тоді – Перемишлянський повіт, австрійська Галичина); помер 4 лютого 2003 р. в Лондоні, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Ґаннерзбері в Лондоні.
Закінчивши 1926 р. Академічну гімназію у Львові, студіював слов’янську філологію протягом двох років у Львівському університеті, а відтак право і політичні науки в університетах Відня (неповний рік) та Берліна (три роки). 1921 р. в гімназії став членом молодіжної організації «Пласт». 1926 р. був співзасновником підпільного Союзу Української Націоналістичної Молоді, а 1928 р. вступив до легальної політичної партії Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО). Повернувшись до Львова після закінчення студій, у 1933-1939 рр. працював у редакціях тижневиків «Мета» і «Христос наша сила» та місячника «Дзвони», що їх видавав Український католицький союз (УКС). У 1934-1939 рр. був також головним секретарем УКС.
На початку радянської окупації Галичини восени 1939 р. перебрався на окуповане німцями Надсяння, де до весни 1941 р. був мером ґміни Радимно. Під час німецької окупації Галичини, з вересня 1941 р. до липня 1944 р. працював в Українському краєвому комітеті (УКК) у Львові, який у березні 1942 р. був перетворений на львівський осередок Українського центрального комітету (УЦК). Був заступником голови і виконавчим директором («діловим керманичем») комітету, відтак осередку УЦК, та близьким дорадником провідника УЦК Володимира Кубійовича. Після евакуації львівського осередку до Любіна (Нижня Сілезія), працював у любінському представництві УКЦ до кінця січня 1945 р. коли виїхав у Німеччину. У 1947-48 рр. був редактором журналу «Проблеми», який виходив у Мюнхені. 1948 р. став членом Наукового Товариства ім. Шевченка, відновленого в Німеччині попереднього року.
Восени 1948 р. був запрошений Союзом Українців у Великій Британії на працю в Лондоні в редакції часопису «Українська Думка». У квітні 1949 р. став членом редакції а відтак головним редактором часопису. У листопаді того ж року був звільнений з посади головного редактора, після чого далі працював в редакції до весни 1950 р. У грудні 1949 р. був обраний членом контрольної комісії Міжнародної федерації вільних журналістів центральної і східної Європи та балтійських і балканських країн. З листопада 1950 р. до грудня 1951 р. був співредактором (з Романом Голіяном) незалежного часопису «Соборна Україна», який виходив у Парижі. На початку серпня 1954 р. почав працювати в новоствореному українському відділі американського радіо «Визволення» (з 1959 р. – «Радіо Свобода») в Мюнхені. 1956 р. став головою української редакції і залишився на цій посаді до виходу на пенсію у травні 1972 р.
У березні-листопаді 1951 р. був головою українського відділу британської професійної спілки «Transport and General Workers Union» у Лондоні. У 1952-1954 рр. був членом контрольної комісії («делеґатури державного контролю») Представництва Виконного Органу Української Національної Ради (УНРади) у Великій Британії. З 1954 р. до початку 1970-х був членом УНРади, спочатку як член фракції Українського Національно-Державного Союзу, створеного 1946 р. в Німеччині, а відтак – відновленого після Другої світової війни УНДО. Декілька років протягом цього часу був членом Президії УНРади.
З 1972 р. жив постійно в Лондоні. У 1976-1977 рр. опрацьовував теми з життя митрополита Андрея Шептицького у зв’язку з процесом його беатифікації. 1978 р. був співзасновником лондонської групи Українського Демократичного Руху. У 1978-1990 рр. часто виступав із доповідями на зустрічах Українського Академічного Товариства в Лондоні. Був членом Українсько-Польського товариства в Лондоні.
Автор книжок «Українсько-польські стосунки у ХІХ сторіччі» (Мюнхен, 1969), «Потоцький і Бобжинський: Цісарські намісники Галичини 1903-1913» (Рим, 1987), «Україна і Росія: Історичні нариси на теми російського імперіялізму» (Рим, 1989; Львів-Краків-Париж, 1993), «Євреї в Україні ХІ-XVIII століття» (у рукописі); та багатьох статей і розвідок у таких виданнях, як «Українські вісті», «Листи до приятелів», «Український самостійник», «Сучасність», «Наш голос», «Патріярхат».
Був бібліофілом і нагромадив приватну збірку (чи не найбільшу серед українців у Сполученому Королівстві) наукових та інших видань, передовсім з україністики, але також на історичні, політологічні, культурні, філософські та інші теми. Після його смерті основну частину цієї збірки передано, згідно з його заповітом, бібліотеці Українського Католицького Університету у Львові.
Література
Паньківський К. Від держави до комітету. – Нью-Йорк; Торонто, 1957. – С. 94, 102.
Паньківський К. Роки німецької окупації. – Нью-Йорк; Торонто, 1965. – С. 97, 172, 295.
Книш З. Далекий приціл: Українська військова організація в 1927-1929 роках. – Торонто, 1967. – С. 12, 34, 43-44, 72-74.
Паньківський К. Від комітету до Державного Центру. – Нью-Йорк; Торонто, 1968. – С. 20-24, 53-54.
Мельничук Ю. Повернення Демковича-Добрянського // Україна і Росія: Історичні нариси на теми російського імперіялізму. – Львів; Краків; Париж, 1993. – С. 202-205.
Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали. 1920-1992 / Упор. В. Яблонський. – Київ, 2012. – С. 241, 247, 339, 358, 374, 377, 382, 417, 443-445, 608, 625, 641-642.
Ремовська О. Говорить Радіо Свобода: Історія української редакції. – Київ, 2014.