А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Токаржевський-Карашевич Ян [Jan Tokarzewski-Karaszewicz] – дипломат, політичний і громадський діяч, історик; народився 24 червня 1885 р. в с. Чабанівка (Кам’янець-Подільський район, Хмельницька обл., Україна; тоді – Ушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія); помер 18 листопада 1954 р. в Лондоні, Англія (Сполучене Королівство); похований на цвинтарі Ґаннерзбері в Лондоні; перепохований у 1978 р. на українському цвинтарі св. Андрія в Саут-Бавнд-Бруку (штат Нью-Джерзі, США). Чоловік Оксани Токаржевської-Карашевич.

Ян Токаржевський-Карашевич

Походив з литовсько-польського шляхетського роду. Закінчив гімназію в Житомирі 1906 р. Студіював філософію і політичні науки в університетах Фрібура, Відня, Тулузи та Мюнхена. В 1910-18 роках проживав у рідному селі, де управляв своїми маєтками. Був членом і уповноваженим Генеральним контролером Подільського земського комітету Червоного Хреста та згодом членом Ушицької повітової та Подільської губернської земських рад.

З 1918 р. перебував на дипломатичній роботі Української Держави а відтак Української Народної Республіки (УНР), спершу радником у посольстві у Відні (червень 1918-червень 1919 р.), а відтак радником у посольстві у Стамбулі (з серпня 1919 р.), тоді тимчасовим повіреним у справах у тому ж посольстві, а вкінці послом у Стамбулі до грудня 1921 року. У своїй дипломатичній діяльності докладав зусилля щодо визнання української держави Ватиканом. В 1922-1924 рр. займав посади віце-міністра, а також керівника міністерства закордонних справ емігріційного уряду УНР в м. Тарнові, Польща. В 1924-1936 рр. перебував у Парижі, де виступав як публіцист у різних виданнях, пропагуючи українську справу; там же був генеральним секретарем Французького товариства українознавства та був головою ради Міжнародного геральдичного інституту. В 1936-1948 рр. проживав у Римі де дописував до різних італійських часописів, читав лекції про Україну і проводив дослідницьку роботу в архівах і бібліотеках.

У серпні 1948 р. переїхав до Лондона, де взяв активну участь у праці Антибольшевицького Блоку Народів (АБН). Був членом Центрального комітету АБН та, у 1948-1954 рр., головою Делеґатури АБН у Великій Британії. Був також одним з перших співробітників журналу «Визвольний Шлях», у якому деякі його статті друкувалися під псевдонімом І. Остикович або криптонімом «Т. К.». У 1951 р. був учасником переговорів з іспанським урядом щодо впровадження української програми в іспанське радіо.

Автор праць українською, польською, французькою, італійською, німецькою та англійською мовами на тему української історії, літератури та геральдики. Неопублікованою лишилась його праця «Історія української дипломатії».

Ярослав Василюк

Література

Prince Ivan Tokarzhevsky-Karashevych (1885-1954) // The Ukrainian Quarterly. – New York, 1955. – No. 1 (Winter). – P. 73-74.

Курас Г. Дипломат, історик, патріот (Іван Токаржевський-Карашевич) // Наукові записки. Матеріали Другої міжнародної наукової конференції «Українська діаспора: проблеми дослідження». Історичні науки. – Вип. 9. – Острог, 2007. – С. 184-190.

Маквей А. Свята Столиця й Україна. Дипломатичне посередництво Князя Токаржевського Карашевича // Поступ. – Вінніпеґ, 2008. – 9 березня. – С. 7, 12, 14.