Головна А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Меню Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Англійською

Меленевський Маріян [Marian Melenevsky] – політичний і кооперативний діяч; народився 15 липня 1878 р. в с. Федюківка (Лисянський район, Черкаська обл., Україна; тоді – Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія); помер 20 січня 1938 р. в Москві (Російська Федерація; тоді – Російська РФСР); похований правдоподібно на Бутовському полігоні, Москва.

Маріян Меленевський

Закінчивши гімназію в Києві 1896 р., вступив до Інституту сільського господарства та лісівництва в Ново-Александрії (нині Пулави, Польща), однак ще того ж року був виключений звідти за участь у студентських заворушеннях. Став активним членом революційного соціал-демократичного руху, був арештований 1899 р. і 1901 р., і після другого арешту засланий на два роки до Вологодської губернії (Росія). У 1903-1913 рр. жив в основному у Львові (Австрійська Галичина), хоч часто приїздив до Києва, де жив нелегально. (За іншими даними – 1903 р. навчався в Петербурзькому університеті, і був арештований і засланий під час Російської революції 1905-1907 рр.). Був членом Революційної української партії (РУП), а відтак одним із засновників і керівників Української соціал-демократичної спілки (яка відокремилася від РУП наприкінці 1904 р.).

У 1913-1914 рр. перебував у Лондоні, де в березні 1913 р. став співзасновником Українського комітету. Також займався налагодженням посередництва між кооперативними спілками в Україні і британським ринком.

З вибухом Першої світової війни повернувся до Львова, де став членом новоствореного Союзу Визволення України (СВУ). Незабаром переїхав до Відня (куди був перенесений осередок СВУ після окупації Львова російським військом) і став членом президії організації. Після Лютневої революції 1917 р. в Російській імперії повернувся в Україну і жив короткий час у Києві. Там відкрив приватне торговельне підприємство, а також співпрацював з Центральним українським кооперативним комітетом – центром українського кооперативного руху.

У січні 1919 р. був назначений – в ранзі радника – членом дипломатичної місії до Лондона уряду Української Народної Республіки, і в квітні того ж року прибув з місією до Сполученого Королівства. Після завершення діяльності місії 1921 р. залишився в країні і працював у декількох радянсько-українських установах, зокрема: з 1921 р. (під час тодішнього голоду в Україні) – у лондонському представництві Центральної комісії допомоги голодуючим в УСРР, з 1923 р. – у лондонському представництві зовнішньоторговельного органу УСРР «Укрзовнішторг», з 1 січня 1924 р. – секретарем Об’єднаного закордонного представництва українських кооперативних спілок у Лондоні «Коопукр».

1930 р., із закриттям «Коопукру» (після згортання Нової економічної політики в Радянському Союзі), повернувся в Україну і був призначений доповідачем з питань сільськогосподарського експорту Української зовнішньоторговельної палати в Харкові. Восени 1930 р. був арештований і звинувачений в участі в контрреволюційній організації, однак у травні 1932 р. був звільнений за недоведеністю вини. 1937 р. жив у Москві і працював консультантом відділу постачання Головного управління шовкової промисловості СРСР. 27 жовтня того року в Москві був повторно арештований, за участь у контрреволюційній терористичній організації, і 20 січня 1938 р. був розстріляний. 1 серпня 1957 р., в часи десталінізації, був реабілітований.

Роман Кравець

Література

Дорошенко Д. З історії української політичної думки за часів світової війни. – Прага, 1936. – С. 37-46.

Феденко П. Український рух у ХХ столітті. – Лондон, 1959. – С. 29-30, 53-54, 60-61, 96.

Лавріненко Ю. Українська соціял-демократія (група УСД) і її лідер Леся Українка // Сучасність. – Мюнхен, 1971. – Ч. 5. – С. 70, 78.

Меленевская Е. С. Памяти М. Ю. Меленевской (28.02.1907-8.02.1999) // Русская усадьба: Сборник Общества изучения русской усадьбы. – Вип. 6 (22). – Москва, 2000. – С. 517.

Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. – Львів, 2000. – С. 43, 74-77, 83, 88, 90, 92-96, 100-102, 118-120, 139, 154-155, 164, 180, 307.

Харченко Н. «Я намагався совісно виконати свої обов’язки громадянина УСРР...» // Реабілітовані історією. Харківська область: Книга перша, Частина 1. / Редкол.: В. Г. Дулуб (голова) та ін. – Київ; Харків, 2005. – С. 163-168, 747.

Назарук Ю. Друга еміграційна доба життя та діяльності Олександра Скорописа-Йолтуховського (напередодні та після початку Першої світової війни) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки. – 2007. – Вип. 9. – С. 257-262.

Реєнт О. П. Меленевський Маркіян (Мар’ян, Юлій) // Енциклопедія історії України: У 10 т., Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ, 2009. – С. 594.

Даниленко О. Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 19 – Київ, 2010. – С. 229-242.