А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Освітньо-виховна діяльність – сукупність заходів організованої української громади та окремих осіб у Сполученому Королівстві, спрямованих на надання молодшим поколінням основних знань про Україну та її культуру і виховання їх в українському національному дусі.

До Другої світової війни в українській громаді в Манчестері якийсь час діяла суботня школа, в якій діти навчалися читати і писати українською мовою. Була також спроба заснувати в громаді станицю Пласту. Після війни по цілій країні почався розвиток мережі суботніх та недільних шкіл українознавства, які охоплювали також дитячі садки. На початку до них ходили діти, які народилися в таборах для переміщених осіб на європейському континенті і прибули до країни разом з батьками – Європейськими добровільними робітниками. Пізніше до них долучилися діти народжені в Сполученому Королівстві. Більшість шкіл була заснована при відділах Союзу Українців у Великій Британії (СУБ), а нагляд над ними здійснює Спілка Українських Вчителів у Великій Британії (секція СУБ). Інші школи діяли при парафіях Української Католицької Церкви у Великій Британії й Української Автокефальної Православної Церкви у Великій Британії та відділах Об'єднання Українців у Великій Британії. Найбільша кількість шкіл – понад 40 – діяла в середині 1960-х рр. Освітньо-виховна діяльність проводиться також у рамках молодіжних організацій, зокрема Спілки Української Молоді у Великій Британії (СУМ) і Пласту – Української Скавтської Організації у Великій Британії.

Основну освіту діти загалом здобувають у британській шкільній системі. Проте, деякі післявоєнні поселенці посилали синів – з 11 року життя – до Української папської малої семінарії в Римі, яка існувала з 1951 до 1999 р. Хоча діяльність цього навчального закладу спрямовувалася на підготовку майбутніх слухачів духовних семінарій, для більшості учнів це була рідкісна нагода здобути середню освіту українською мовою. Із середини 1950-х до 1970-х рр. розглядалися можливості заснування в Сполученому Королівстві української гімназії (щоденної форми навчання). У зв’язку з цим при СУБ були створені спеціальні Комісії для справ української гімназії, однак задум не був здійснений.

У другій половині 1960-х рр. дехто з нащадків післявоєнних поселенців, отримавши шкільну освіту, шукав можливостей для поглиблення знань з українознавчих предметів. Десятки осіб із Сполученого Королівства взяли участь у літніх високошкільних курсах українознавства, які відбувалися в Українському Вільному Університеті в Мюнхені а також в Українській оселі у Маквіллері (Франція). Поодинокі лекції і семінари організувала Українська Студентська Громада у ВБ, і в рамках СУМ і Пласту відбуваються заняття для старших членів цих організацій. Дехто займається українською тематикою в британських вищих навчальних закладах, однак можливості для цього завжди були обмежені. З метою сприяти бажанню дорослих осіб у Великій Британії поширювати свої знання про Україну, у 1979 р. в Лондоні створено Філію Українського Католицького Університету, яка нині носить назву Український Інститут у Лондоні.

Роман Кравець