А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Практична транскрипція англомовних власних назв

Англомовні географічні, особові та інші умовні власні назви звичайно передаються українським алфавітом шляхом практичної транскрипції – замінюючи літери і літеросполучення англійських слів відповідними українськими літерами, щоб якнайближче відтворити звучання даних слів. При цьому також частинно використовуються елементи транслітерації – тобто передачі англійських літер, одну за другою, відповідними українськими згідно з певною системою. Застосування чистої транслітерації – як у випадку передачі українських назв англійським алфавітом – не практикується, через те, що в англійській мові одні й ті самі літери чи літеросполучення можуть мати різне звучання в різних словах.

Немає, однак, єдиної цілісної системи правил передачі англомовних власних назв українським алфавітом. Створенню такої системи не сприяють фонетичні особливості англійської мови і відсутність в українській мові точних засобів передачі деяких англійських звуків. Певні правила знаходяться в чинному «Українському правописі», однак вони далеко не вичерпні. Існують традиційні форми передачі українською мовою окремих англомовних власних назв, однак між ними бувають непослідовності та інші недоліки. Багато англомовних назв в цій енциклопедії рідко появляються в український текстах і тому не мають усталених українських форм.

З огляду на вищесказане, редакція енциклопедії поступово розробляє власну систему правил транскрипції для потреб енциклопедії. В основному вона базована на принципі передачі слів відповідно до їх звучання у стандартній британській вимові. При цьому застосовуються також елементи транслітерації для того, щоб принайменше в якійсь мірі уможливити відтворення оригінальних форм написання даних англійських назв. Важливіші правила – такі, що стосуються складніших щодо транскрипції англійських літер чи літеросполучень – подаються нижче. Винятково, деякі найбільш поширені назви передаються з дотриманням (або частковим дотриманням) їхніх усталених українських форм, навіть якщо це суперечить згаданим правилам.

Важливіші правила

Англійські літери/літеросполучення * Відповідні українські літери і приклади застосування
a коли звучить, як [æ] а Manchester – Манчестер, Thatcher – Татчер
e коли звучить, як [ǝ] е Cheltenham – Челтенгам, Tufnell – Тафнелл
ey у наголошеному складі, коли звучить, як [] ей Strathspey – Стратспей, Heylyn – Гейлін
у наголошеному складі, коли звучить, як [] і Seymour – Сімур
у ненаголошеному складі і Jersey – Джерзі, Godfrey – Ґодфрі
ow, ough тощо коли звучать, як [] ау Slough – Слау, Howard – Гауерд
o, ow, ough, eaux тощо коли звучать, як [əʊ] оу Stoke – Стоук, Cordeaux – Кордоу; (виняток: Glasgow – Ґлазґо)
u коли звучить, як [ʌ] а Rugby – Раґбі, Tufnell – Тафнелл; (виняток: Ulster – Ольстер)
g коли звучить, як [g] ґ Gloucester – Ґлостер, Godfrey – Ґодфрі
h коли звучить, як [h] г Hampstead – Гампстед, Hughes – Гюз
ham коли звучить, як [ǝm] гам Oldham – Олдгам
ng коли звучить, як [ŋ] нґ Nottingham – Ноттінґгам, Teeling – Тілінґ
s коли звучить, як [z] з Leeds – Лідз, Matthews – Маттьюз
th коли звучить, як [θ] т Thetford – Тетфорд, Guthrie – Ґатрі
коли звучить, як [ð] д Rotherham – Родергам
w коли звучить, як [w] в Swindon – Свіндон, Edward – Едвард; (виняток: Wales – Уельс)

* У квадратних дужках [ ] подаються символи Міжнародного фонетичного алфавіту, які віддають звучання даних англійських літер або літеросполучень у стандартній британській вимові.